Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 490/3230/14-ц

провадження № 61-1893св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року у складі судді Шаманської Н. О.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2017 року справу № 490/3230/14-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) справа № 490/3230/14-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, проведено реальний розподіл будинку АДРЕСА_1 в м. Миколаєві та визначено порядок користування земельною ділянкою за 2 варіантом будівельно-технічної експертизи.

22 грудня 2015 року ОСОБА_2 оскаржила до апеляційного суду Миколаївської області рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьої статті 297 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення ухвали), у зв'язку з ненаданням належних доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

11 серпня 2016 року ОСОБА_2 повторно подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску, посилаючись на те, що копію рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року отримала особисто 5 серпня 2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження і суд зробив висновок, що законом не передбачено поновлення строку апеляційного провадження у разі подання повторної апеляційної скарги із заявою про поновлення строку.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якійпросить скасувати ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року у справі № 490/3230/14-ц та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду справи. ОСОБА_2 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що апеляційна скарга не є повторно поданою, оскільки повний текст рішення вона отримала 5 серпня 2016 року та подала особисто апеляційну скаргу.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 з таких підстав.

Згідно з вимогами пункту 3 частини четвертої 4 статті 297 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення оскарженої ухвали), суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі у випадку, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою. Тобто, цією нормою процесуального закону імперативно визначено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у випадку, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержанням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат