розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Павел"- на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області у складі судді Баранського Д. М. від 12 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В. від 13 вересня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до селянського (фермерського) господарства "Павел" (далі - СФГ "Павел") про усунення перешкод у здійсненні користування земельною ділянкою.

Позивач мотивував свої вимоги тим, щовін є власником земельної ділянки площею 9,17267 га, яка знаходиться на території Пишнянської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. 06 жовтня 2010 року між ним та СФГ "Павел" укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки на строк п'ять років (далі - договір). Позивач вважає, що строк дії цього правочину закінчився 06 жовтня 2015 року. Відповідач за тридцять днів до закінчення строку дії договору письмового повідомлення про поновлення договору на новий строк на адресу ОСОБА_3 не надіслав і продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, проти чого він заперечує. Відтак ОСОБА_3 вважає, що відповідач створює йому перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Із урахуванням зазначеного, а також уточнених позовних вимог, позивач просив позов задовольнити, зобов'язати СФГ "Павел"припинити обробіток (користування) земельною ділянкою площею 9,17267 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Пишнянської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 - задоволено. Зобов'язано СФГ "Павел" припинити обробіток (користування) земельною ділянкою площею 9,17267 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Пишнянської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належить на праві власності ОСОБА_3 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щострок дії договору оренди земельної ділянки становив п'ять років. Розпочався цей строк з дня його підписання, тобто з 06 жовтня 2010 року. Відповідач із повідомленням про намір поновлення договору оренди після закінчення терміну його дії до власника земельної ділянки не звертався, а отже СФГ "Павел" безпідставно користується належною позивачу земельною ділянкою.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

У жовтні 2016 року селянське (фермерське) господарство "Павел" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2016 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що незареєстрований договір оренди землі - не є укладеним, так як обов'язковою умовою дійсності такого договору була його реєстрація, а тому строк дії договору починається з моменту його реєстрації. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суди фактично позбавили відповідача права на урожай, який знаходився на спірній земельній ділянці. Судами не було досліджено, яким чином право користування відповідачем земельною ділянкою порушує право власності позивача на земельну ділянку.

18 жовтня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3 до СФГ "Павел" про усунення перешкод у здійсненні користування земельною ділянкою, призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не відповідають.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР № НОМЕР_1, виданого 30 жовтня 1998 року Пишнянською сільською радою Долинського району Кіровоградської області є власником земельної ділянки площею 9,17267 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Пишнянської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (а. с. 4).

06 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством "Павел" укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,17267 га, що знаходиться на території Пишнянської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему Долинського району Кіровоградської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29 лютого 2012 року за № 352190004000017 (а. с. 6).

Пунктом 20 договору оренди визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк до тридцяти днів після державної реєстрації цього договору за актом прийому-передачі.

Договір набирає чинності після підписання та його державної реєстрації (пункт 43 договору оренди).

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 06 жовтня 2010 року він укладений на п'ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 № 6-2777цс16.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов неправильного висновку про те, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою належною позивачу, пославшись на те, що строк дії договору на момент пред'явлення позову закінчився, а орендар не заявив про реалізацію свого переважного права на продовження дії договору оренди.

Суди при розгляді справи не дотримались вимог статті 212 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення рішень, що оскаржуються, не дослідили докази, необхідні для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, судами належним чином не досліджені пункти 20 та 43 договору оренди землі від 06 жовтня 2010 року, а також не досліджений акт приймання-передачі земельної ділянки.

У відповідності до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Судами не досліджено, чи направляв позивач на адресу відповідача лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі від 06 жовтня 2010 року.

У відповідності до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням встановлених обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Павел" задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь селянського (фермерського) господарства "Павел" судовий збір за перегляд справи в касаційній інстанції у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.