розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі судді - Ковтуненко О. В. від 09 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Бугрим Л. М., Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., від 14 квітня 2016 року

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2012 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Приєднавшись до умов та правил надання банківських послуг, відповідачка погодилась, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та в будь-який момент може бути змінений (зменшений або збільшений) банком. ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складають між нею та позивачем договір, про що свідчить її підпис у заяві. У зв'язку з порушеннями ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, остання має заборгованість, яка станом на 04 листопада 2015 року становила 25 391 грн 85 коп. та складалася із: 8 389 грн 01 коп. - заборгованість за кредитом, 13 917 грн 51 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 400 грн - заборгованість за пенею та комісією та штрафи: 500 грн - фіксована частина, 1 185 грн 33 коп - процентна складова.

З урахуванням викладеного, ПАТ "Акцент-Банк" просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 391 грн 85 коп.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 лютого 2016 року в задоволенні позову ПАТ "Акцент-Банк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Акцент-Банк", суд першої інстанції виходив із того, що позов є недоведеним, у анкеті-заяві, яку підписала відповідач на укладення договору кредиту відсутні дата та номер Умов та Правил надання банківських послуг, будь-які реквізити банку, посада особи, яка від імені банку підписала анкету заяву. До заяви - анкети не додано пам'ятку клієнта. Додані до позову Умови та Правила надання банківських позов не підписані відповідачем.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов

ПАТ "Акцент-Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 306 грн 52 коп., з яких: 8 389 грн 01 коп. боргу за кредитом; 13 917 грн 51 коп. боргу за процентами.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що кредитний договір було підписано особисто відповідачем, умови якого виконувалися сторонами до 14 серпня 2014 року.

У травні 2016 рокуОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи та при винесенні рішень вона не приймала участі. Крім того, вважала, що не має заборгованості перед позивачем, оскільки вона виплатила позивачу 11 489 грн.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 12 листопада 2012 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Факт укладення договору кредиту підтверджується анкетою заявника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ "Акцент-Банк". У анкеті зазначено про те, що відповідач згодна з тим, що дана заява разом з пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають договір кредиту між позивачем та відповідачем. Відповідач також зазначила в анкеті про те, що вона ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами, Тарифами надання банківських послуг.

Вказаний договір було підписано особисто відповідачем, одночасно їй було надано кредитну картку з якою вона була сфотографована у день укладення договору, про що свідчить фото клієнта з карткою у додатку до договору.

Для продовження дії договору відповідачці у зв'язку зі спливом строку дії першої картки була видана 29 травня 2014 року інша на новий термін з якою вона також була сфотографована.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 14 серпня 2014 року перестала виконувати умови договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На підтвердження відповідності тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг періоду у якому було укладено договір кредиту представником банку надано відповідний наказ № С-89 від 24 травня 2005 року, яким затверджена спрощена форма укладання договору про надання банківських послуг, яка складається з Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою.

Згідно з частиною першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 8.6 Умов власник картки повинен слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобіганню виникнення овердрафту. При порушенні позичальником Умов надання банківських послуг, строків платежу позичальник по кожному із грошових зобов'язань по кожному платежу більш ніж на 30 банківських днів зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн та 5 % від суми заборгованості.

Згідно з частиною два статті 1050 ЦК України та пункту 5.7 Правил користування платіжною карткою банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання в цілому у разі невиконання позичальником зобов'язання.

Згідно наданим розрахункам та відповідно до руху коштів за договором відповідач станом на 04 листопада 2015 року має заборгованість за кредитом у сумі 8 389 грн 01 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 13 917 грн 51 коп. Також банком нараховано суми штрафу та пені, зокрема 1 400 грн заборгованість по пені, 500 грн - фіксована частина, 1 185 грн 33 коп. - процентна складова.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО)" від 02 вересня

2014 року на час проведення АТО забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася АТО, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась АТО. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення АТО.

Оскільки м. Маріуполь у якому зареєстрована відповідач знаходиться у зазначеному переліку та відноситься до зони АТО, правильними є висновки апеляційного суду про те, що штраф та пеня на період дії АТО банками не повинні нараховуватись з 14 квітня 2014 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України (чинних на час розгляду судами попередніх інстанцій), встановивши, що 29 травня 2014 року між банком та ОСОБА_3було переукладено кредитний договір та видано нову картку на новий термін, обґрунтовано виходив з наявності передбачених статтями 526, 611, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_3 не виконала належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.

Розглядаючи даний спір, суди обґрунтовано вирішили його з дотриманням вимог норм процесуального права, керуючись частиною 5 статті 74 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), згідно з якою у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. З урахуванням того, що судові повістки та копії оскаржуваного рішення направлялися ОСОБА_3 за адресою її місця реєстрації, яка зазначена у позовній заяві та була підтверджена на запит суду до районного відділу у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у відповідності до вимог частини 3 статті 122 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), доводи ОСОБА_3 про неповідомлення про час і місце судового розгляду справи, а також не направлення їй судами копій рішення - безпідставні.