Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі - мисливське-рибальське господарство "Майдан", директор мисливсько-рибальського господарства "Майдан" ОСОБА_3,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 2 березня 2016 року у складі судді: Верениця В. С. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року складі суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 460/4210/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року справу № 460/4210/14-ц призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до мисливсько-рибальського господарства "Майдан" (далі - МРГ "Майдан") та директора МРГ "Майдан" ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що з 22 жовтня 2010 року працював на посаді єгеря МРГ "Майдан", був звільнений 11 лютого 2013 року, однак рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2013 року поновлений на роботі із стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.

4 грудня 2014 року директор МРГ "Майдан" ОСОБА_3 запросив до свого службового кабінету, де ознайомив з наказом про звільнення його з посади єгеря з 4 грудня 2014 року за прогули.

З цим наказом позивач не погоджувався, оскільки з 1 грудня 2014 року він перебував на роботі, виконував покладені на нього обов'язки. У цей час в період з 1 по 4 грудня 2014 року директора і мисливствознавця, який має право контролювати його перебування на роботі, він не бачив, їх не було на роботі. Про наявність доповідних записок та відповідних актів про його відсутність, які не внесені до відповідного журналу обліку документів, йому ніхто не повідомляв, пояснення від нього не відбиралися. На час його звільнення йому не виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2013 та 2014 роки, а також допомогу на оздоровлення, так як він потребує постійного періодичного лікування. Крім цього вважав, що незаконними діями з боку відповідача йому завдано моральних страждань, заподіяну моральну шкоду, які він оцінював в розмірі 10 000 грн.

Просив поновити його на посаді єгеря МРГ "Майдан" з 4 грудня 2014 року, стягнути з МРГ "Майдан" заробітну плату за час вимушеного прогулу, грошову компенсацію за невикористані відпустки за період 2013-2014 роки в розмірі 2 440 грн, грошову допомогу на оздоровлення за період 2013-2014 роки в розмірі 2 440 грн, а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 2 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з МРГ "Майдан" на користь ОСОБА_1 2 440 грн грошової компенсації за невикористані відпустки за 2013-2014 роки. У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 2 березня 2016 року залишено без змін.

При ухваленні рішення суд зробив висновок, що позивач під час виконання трудових обов'язків притягувався до дисциплінарної відповідальності, повторно допустив порушення трудової дисципліни у виді прогулу, тому із дотриманням встановленого законом порядку був звільнений з роботи. Проте позивач у 2013 році та в 2014 році не перебував у щорічний оплачуваній відпустці, після звільнення з роботи з ним не було проведено повного розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_2, подав касаційну скаргу на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 2 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 2 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказує, що у МРГ "Майдан" не ведеться журнал обліку будь-яких документів, тому не можливо встановити, чи в період з 1 по 3 грудня 2014 року були присутні на роботі інші працівники, в тому числі директор МРГ "Майдан" та мисливствознавець. Крім того журнал обліку виходу на роботу був заведений лише на нього.

У грудні 2016 року МРГ "Майдан" подало заперечення на касаційну скаргу, в яких вказує, що рішення ґрунтуються на матеріалах справи (актах про відсутність на роботі, доповідних записках, доказів перебування ОСОБА_1 на роботі не надано), а тому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхили і оскаржені рішення залишити без змін.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Судами встановлено, що згідно посадової інструкції, з якою ОСОБА_1 ознайомлений про що свідчить його особистий підпис, єгер МРГ "Майдан" підпорядкований директору та мисливствознавцю господарства, несе матеріальну відповідальність за стан спортивних ставків № 5-6 (гідроспоруд, облаштування містків, столиків, навісів, чистоту прилеглої території, зобов'язаний прибувати на роботу з понеділка по п'ятницю о 09 год. 00 хв. і відбувати з роботи о 18 год. 00 хв. з обідньою перервою з 13 до 14 год., з відміткою у журналі виходу на роботу.

Відповідно до наказу від 11 червня 2014 року №15 за порушення трудової дисципліни, а саме відсутності 10 травня 2014 року на робочому місці більше однієї години, єгерю ОСОБА_1 оголошено догану.

Судами встановлено, що єгер ОСОБА_1, був відсутній на робочому місці з 1 по 3 грудня 2014 року, на телефонні дзвінки не відповідав, самоусунувся від виконання посадових обов'язків і це підтверджується доповідними записками мисливствознавця ОСОБА_5 та актами. 4 грудня 2014 року, на виконання вимог статті 149 КЗпП, позивачу у присутності директора та мисливствознавця ОСОБА_5 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності його на роботі у період з 1 по 3 грудня 2014 року, проте ОСОБА_1 відмовився від їх надання, про що було складено акт. Наказом від 4 грудня 2014 року № 26, на підставі доповідних записок та актів про відсутність на роботі, ОСОБА_1 звільнено з посади єгеря за прогул відповідно до пункту 4 частини першої статі 40 КЗпП (322-08) .

Згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Тому колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося із дотриманням встановленого законом порядку. Проте позивач у 2013 році та в 2014 році не перебував у щорічних оплачуваних відпустках, після звільнення з роботи з ним не було проведено повного розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, тому з урахуванням статті 116 КЗпП суди правильно стягнули компенсацію за невикористані відпустки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, пунктом 4 частини першої статті 40, статтями 116, 149 КЗпП, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

На підставі пункту 4 частини першої статті 40, 116, 149 КЗпП, керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 2 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.