розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 1 червня 2016 року в складі судді Токової С. Є. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2016 року в складі головуючого судді Качана О. В., суддів: Захарової А. Ф., Фетісової Т. Л., в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") мотивуючи вимоги тим, що у 2009 році між нею та банком було укладено договір про відкриття карткового рахунку та його обслуговування, яким встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000 грн. На підставі заяви відповідач видав картку Visa "Універсальна" Gold та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій протягом 6 років.

Зазначала, що 3 грудня 2015 року з її карткового рахунку здійснено несанкціоноване списання (переказ) грошових (кредитних) коштів на рахунки невстановлених осіб на суму - 19 200 грн 50 коп. зі сплатою комісії в сумі 767 грн. 47 коп, а всього - 19 967 грн. 47 коп. у зв'язку з чим просила суд стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на її користь грошові кошти в сумі - 19 967 гривень 47 копійок, пеню в сумі - 1 958 грн. 45 коп., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 500 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 1 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач своїми діями сприяла незаконному використанню свого персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, що виключає відповідальність банку у відшкодуванні заподіяних збитків.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2016 року рішення районного суду залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскільки відповідальність за зберігання картки та коду доступу до карткового рахунку лежить на позивачці, яка сприяла використанню картки третіми особами, то підстави для стягнення з відповідача заподіяних позивачу збитків відсутні.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх судових інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх судових інстанцій помилково вважали, що її дії призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

17 жовтня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 березня 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що у 2009 році на підставі заяви між позивачем ОСОБА_4 та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений договір про надання банківських послуг відкриття карткового рахунку та його обслуговування, яким встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000 грн., який є невід'ємною частиною Умов та правил надання банками кредиту. На підставі заяви позивача банк видав картку Visa "Універсальна" Gold НОМЕР_1 та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій за нею.

3 грудня 2015 року з картки позивача здійснено списання (переказ) грошових (кредитних) коштів на рахунок невстановлених осіб на суму - 19 200 грн 50 коп. зі сплатою комісії в сумі 767 грн 47 коп.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктами 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання", затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувались або були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції, та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до такого стану, у якому він був перед виконанням такої операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції .

Встановлено, що позивач виставила в мережі Інтернет для продажу товар. 3 грудня 2015 року їй зателефонував покупець та повідомив, що гроші за придбаний товар буде перераховувати юридична особа, у зв'язку з чим необхідно на телефон встановити переадресацію, щоб співробітник банку зміг здійснити перерахунок коштів на надану карту. Позивач погодилась з пропозицією та підключила переадресацію на власний телефон. В подальшому невстановлена особа, яка представилась працівником банку запропонувала клієнту зайти в систему Приват24, диктуючи пароль, який для цього був необхідний і який переадресовувався на його телефон.

3 грудня 2015 року позивач звернулася до відповідача за допомогою телефонного сервісу (3700) та повідомила про вказані обставини. Відповідачем було сформовано запити на повернення коштів до банку, на рахунок якого вони були перераховані.

Пунктом 1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк" банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку), MobileBankinq або проведених клієнтом операціях стануть відомим іншим особам внаслідок несумлінного використання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій, установивши, що ОСОБА_4 підключила на власному телефоні переадресацію на телефон невстановленої особи і тим самим надала можливість володіти інформацією про надіслані паролі, а відповідальність за зберігання картки та коду доступу до рахунку лежить на володільцю картки - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків на користь позивача.

Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин, на які позивач посилалась в обґрунтування своїх вимог, які встановлені судами під час розгляду справи і яким надано належну оцінку. Доводи позивача не містять у собі зазначення обставин та докази на їх підтвердження, які би спростовували висновки суду та встановлені ним обставини.

За таких обставин, підстав уважати, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права немає.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.