розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі головуючого судді Продана Б. Г., від 21 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Талалай О. І., Заїки В. М., П'єнти І. В., від 24 травня 2016 року

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" (далі - ТОВ "ЖЕД ПМК 2015") подало позовну заяву до ОСОБА_2, ОСОБА_3, дочірнього підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця Колективного виробничого підприємства ПМК-33 (далі - ДП ЖЕД КВП ПМК-33) про визнання недійсним ордера і виселення із гуртожитку.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" на праві приватної власності належить будівля гуртожитку по АДРЕСА_1. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без достатніх правових підстав займають кімнати № 92 і № 93 вказаного гуртожитку, у зв'язку з чим 03 липня 2015 року їм було надіслано попередження про необхідність звільнення займаних ними кімнат, однак добровільно звільнити кімнати останні відмовляються. Відповідачі ніколи в трудових відносинах з ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" не перебували, стосовно них адміністрацією підприємства жодних рішень про надання житлової площі не приймалось. Ордер на зайняття ліжко-місця в гуртожитку виданий ОСОБА_2 організацією, яка не наділена повноваження щодо прийняття рішень на вселення.

ТОВ "ЖЕД ПМК 2015", посилаючись на викладені обставини, просило визнати недійсним ордер № 12 від 12 грудня 1997 року, виданий ДП ЖЕД КВП ПМК-33" ОСОБА_2 на заняття ліжко-місця у гуртожитку по АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнат № 92 і № 93 вказаного гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2016 року задоволено позовні вимоги ТОВ "ЖЕД ПМК 2015". Визнано недійсним ордер № 12 від 12 грудня 1997 року, виданий ДП ЖЕД КВП ПМК-33 ОСОБА_2 на заняття ліжко-місця в гуртожитку по АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнат АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, щовідповідачі підлягають виселенню з гуртожитку як такі, що самоправно займають жиле приміщення і звільнити його в добровільному порядку не бажають.

24 травня 2016 року рішенням апеляційного суду Хмельницької області рішення суду першої інстанції скасовано у частині позовних вимог про визнання недійсним ордера і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду у частині вимог про визнання недійсним ордера мотивоване тим, що наданий відповідачами ордер на заняття ліжко-місця в гуртожитку по АДРЕСА_1, всупереч положенням частини третьої статті 58 ЖК, не відповідає формі ордера, який встановлений Радою Міністрів Української РСР, а тому не є належним і допустимим доказом факту видачі ОСОБА_2 спеціального ордера на право вселення у кімнати № 92 і № 93 гуртожитку, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що в іншій частині судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.

У червні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2016 року.

13 червня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У серпні 2016 року ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" подало заперечення (відзив) на касаційну скаргу.

21 грудня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДП ЖЕД КВП ПМК-33 про визнання недійсним ордера і виселення із гуртожитку призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 січня 2018 року справу за позовом ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДП ЖЕД КВП ПМК-33 про визнання недійсним ордера і виселення із гуртожитку передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2016 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи та зібраним письмовим доказам. Заявники зазначають, що судами не було з'ясовано чи відносяться кімнати № 92 і № 93 до гуртожитку, чи має будівля по АДРЕСА_1 статус гуртожитку, якою юридичною особою видавався ордер на вселення ОСОБА_2, на якій правовій підставі, та не враховано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у спірному приміщенні, не враховано, що ОСОБА_2 проживає у спірних кімнатах з 1990 року, не встановлено неправомірність видачі ордеру на вселення та чи є позивач одноособовим власником гуртожитку. Крім того, судом не встановлено склад осіб, які мають брати участь у справі, не враховано наявність цивільної справи про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, рішення загальних зборів, скасування рішення про реєстрацію права власності ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" на гуртожиток (справа № 686/10939/15-ц), про що неодноразово наголошувалось та ставилось питання щодо зупинення провадження у справі.

У поданих запереченнях (відзив) на касаційну скаргу ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" посилається на безпідставність доводів заявників.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини третьої статті 60 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 січня 2015 року ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" є власником приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1.

У кімнатах № 92 і № 93 зазначеного гуртожитку зареєстровані і проживають ОСОБА_2 (реєстрація з 19 грудня 1997 року) та ОСОБА_3 (реєстрація з 02 квітня 2004 року).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не знаходились у трудових відносинах з ТОВ "ЖЕД ПМК 2015".

Відповідно до листів Об'єднання "Хмельницькмеліоводгосп" № 857 від 16 липня 1990 року і Хмельницької міської адміністрації № 02-09-1124 від 14 жовтня 1992 року підставою надання ОСОБА_2 жилої площі у гуртожитку були звернення інших організацій, де вона на той час працювала (а.с. 17, 18).

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР (5464-10) .

Згідно зі статтею 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв'язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.

Вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні з'ясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний, з яких підстав особа була вселена до гуртожитку, чи видавався, відповідно до статті 129 ЖК Української РСР та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 (208-86-п) , ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, чи є дійсним цей ордер.

Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що кімнати гуртожитку АДРЕСА_1, як і весь гуртожиток, належать на праві власності позивачу, а відповідачі вселились до вказаного приміщення не у встановленому порядку і у трудових відносинах з позивачем не перебувають. Застосувавши положення статей 109, 116, 127-129 ЖК УРСР, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаних кімнат гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Згідно частини третьої статі 10 ЦПК України (1618-15) (у редакції від 07 липня 2010 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (частина четверта статі 10 ЦПК України (1618-15) ).

Вирішуючи спір по суті, судами не оцінено доводи відповідачів та не з'ясовано чи має будівля по АДРЕСА_1 статус гуртожитку, чи відносяться кімнати № 92 і № 93 до гуртожитку, якою юридичною особою та на якій правовій підставі видавався ордер на вселення ОСОБА_2 (враховуючи, що вона там проживає з 1990 року), правомірність видачі ордеру на вселення та чи є позивач одноособовим власником гуртожитку.

Протягом розгляду справи у суді першої інстанції (25 листопада 2015 року) та у суді апеляційної інстанції (06 травня 2016 року) представником відповідачів заявлялись клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду цивільної справи про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, рішення загальних зборів, скасування рішення про реєстрацію права власності ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" на гуртожиток (справа № 686/10939/15-ц), які були залишено без задоволення.

При застосуванні правил ЦПК (1618-15) про зупинення провадження у справі необхідно мати на увазі, що у випадках, передбачених статтею 201 ЦПК, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, а при наявності підстав, визначених статтею 202 ЦПК, питання про зупинення провадження у справі вирішується судом в залежності від конкретних обставин справи. Перелік підстав для зупинення провадження у справі, наведений в статтях 201, 202 ЦПК, являється вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відхиляючи клопотання про зупинення провадження у справі, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що пов'язаність справи, яка є предметом перегляду, зі справою № 686/10939/15-ц полягає у наявності права позивача на звернення до суду із даним позовом, оскільки у справі № 686/10939/15-ц оспорювалось право власності позивача на приміщення гуртожитку, і ці обставини впливають на оцінку доказів у справі, що є предметом перегляду.

Під час розгляду справи у касаційному порядку було встановлено, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року було залишено без змін рішення апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року, ухвалене у справі № 686/10939/15-ц, яким визнано недійсним рішення загальних зборів засновників КВП "ПМК 33" від 27 січня 2015 року про передачу в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1. Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" від 27 січня 2015 року про прийняття в якості вступного внеску до статутного капіталу ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32825111 від 28 січня 2015 року, видане ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" на гуртожиток по АДРЕСА_1. Скасовано рішення реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 28 січня 2015 року № 18926984 про реєстрацію за ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" права власності на гуртожиток по АДРЕСА_1.

Таким чином суди попередніх інстанцій не встановили повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірили доводів та наданих сторонами доказів та дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки недоліки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові допущені при попередньому розгляді справи недоліки у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, з'ясувати чи підлягають захисту права та інтереси позивача в обраний ним спосіб.

Керуючись статтями 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2016 року у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.