Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя у складі судді Турбіної Т. Ф. від 27 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів

Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенко Е. А. від 03 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Перший Український МіжнароднийБанк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5873662. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у сумі 200 000 дол. США. Відповідач зобов'язався прийняти кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,4 % річних та повернути кредит не пізніше 05 грудня 2022 року, повертаючи його частинами та в строки відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів, який встановлено Додатком 1 до кредитного договору.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором. Відповідач у порушення умов договору з 05 січня 2009 року має прострочену заборгованість за кредитом, а з 05 грудня 2008 року за процентами.

25 липня 2014 року ПАТ "ПУМБ" направило ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, яку відповідач отримав 29 липня 2014 року. У передбачений 30-денний строк відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав.

Станом на 08 лютого 2015 року прострочена заборгованість відповідача за основною сумою кредиту та процентами становить 345 492,12 дол. США, в тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 195 023,74 дол. США, заборгованість за відсотками у сумі 150 468,38 дол. США.

Ураховуючи наведене, ПАТ "ПУМБ" просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2007 року

№ 5873662 в розмірі 345 492,12 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 195 023,74 дол. США, заборгованість по процентам за період з 05 грудня 2008 року по 08 лютого 2015 року в розмірі

150 468,38 дол. США. Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 27 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за договором кредиту від 05 грудня 2007 року № 5873662 в розмірі 345 492,12 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 195 023,74 дол. США, заборгованість за процентами за період з 05 грудня 2008 року по 08 лютого 2015 року в розмірі 150 468,38 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ" судові витрати по сплаті судового збору в розмірів 3 654 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки зобов'язання за договором не припинилися, стягнення за виконавчим написом не проведено, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 345 492,12 дол. США, кредит правомірно наданий в іноземній валюті, а відтак є правомірною вимога стягнути кошти в іноземній валюті, з урахуванням необґрунтованості заяви відповідача, що позов пред'явлено з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 27 липня 2015 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

14 березня 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Леніського районного суду міста Запоріжжя від 27 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від

03 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у звязку із пропуском строку позовної давності.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, який розпочався 05 грудня 2008 року та не застосовано правову позицію Верховного Суду України від 21 січня 2015 року справа № 6-190цс14.

Також вказує, що у звязку з ухваленнями оскаржуваних судових рішень він піддається подвійному стягненню: за виконавчим листом та за оскаржуваними судовими рішеннями.

13 жовтня 2016 року ПАТ "ПУМБ" до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ направило заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2

Заперечення мотивоване тим, що вимога про дострокове повернення кредиту направлена відповідачу 25 липня 2014 року, яка отримана останнім 29 липня 2014 року. З позовом до суду ПАТ "ПУМБ" звернулося у лютому 2015 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності.

А тому ПАТ "ПУМБ" просило касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 27 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 27 листопада 2007 року ОСОБА_2 звернувся до ЗАТ "ПУМБ" із заявою на отримання споживчого кредиту, 05 грудня 2007 року між ЗАТ "Перший Український міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5873662.

Відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 договору позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у сумі 200 000,00 дол. США для рефінансування (погашення) заборгованості позичальника за попередніми кредитними договорами у сумі 151 674,59 дол. США, на погашення комісії за дострокове погашення кредитних договорів у сумі 2 238,56 дол. США, для використання на власний розсуду сумі 46 086,85 дол. США.

Згідно пункту 1.3 договору процентна ставка за користування кредитом становить 12,4 % річних. Кредит наданий строком до 05 грудня 2022 року. Протягом цього строку відповідач зобов'язався здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів, який встановлено Додатком 1 до кредитного договору.

Відповідач допустив порушення зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим з 05 січня 2009 року утворилася прострочена заборгованість за кредитом, а з 05 грудня 2008 року утворилась заборгованість за процентами.

Відповідно до пункту 3.5.7 кредитного договору банк надіслав відповідачу вимогу достроково повернути заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом, яку відповідач отримав 29 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 3.5.8 договору відповідач повинен був виконати вимогу в строк не пізніше 30 календарних днів із дня її отримання. У передбачений 30-денний строк відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 08 лютого 2015 року прострочена заборгованість відповідача за основною сумою кредиту та процентами становить 345 492,12 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 195 023,74 дол. США, заборгованість за відсотками в розмірі 150 468,38 дол. США.

У пункті 8.1 кредитного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і відповідачем укладено договір іпотеки № 5874645 від 05 грудня 2007 року, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку нежиле приміщення № 1 першого поверху літ. А-2 (що складає 2/25 частки літ. А-2), будівлю літ. Б, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 9 521 кв.м.

22 липня 2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Літенко Л. В. за зверненням банку вчинено виконавчий напис № 1204 та звернуто стягнення на вищезазначене майно з метою задоволення вимог ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором № 5873662 від 05 грудня 2007 року, строк платежу за яким настав 05 грудня 2008 року. За рахунок коштів отриманих від реалізації майна, пропонується задовольнити вимоги банку у сумі 233 384,95 дол. США (заборгованість по кредиту і процентам) та 298 705 грн 84 коп. (заборгованість по пені та штрафам), заборгованість виникла станом на 07 липня 2010 року.

Згідно розрахунку Банку до 05 грудня 2008 року заборгованості за кредитним договором не існувало, заборгованість по процентам виникла з 05 грудня 2008 року, заборгованість по кредиту виникла з 05 січня

2009 року. Строк за який провадиться стягнення за виконавчим написом - з 05 грудня 2008 року по 07 липня 2010 року.

Виконавчий напис неодноразово пред'являвся до державної виконавчої служби. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 18 жовтня 2012 року виконавчий напис № 1204 від 22 липня 2010 року повернуто на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця від 07 грудня 2013 року виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від

14 листопада 2014 року виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" без виконання.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (статті 89 ЦПК України) дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки встановив, що відповідач взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконував, у звязку із чим утворилась заборгованість, яка і підлягає стягнення з боржника.

Доводи заявника про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, який розпочався 05 грудня 2008 року та, відповідно, не застосував правову позицію Верховного Суду України від 21 січня 2015 року справа № 6-190цс14, є безпідставними, оскільки позивачем не пропущено строк позовної давності, так як вимогу про повне дострокове повернення кредиту ПАТ "ПУМБ" направлено відповідачу 25 липня 2014 року, яка була отримана ОСОБА_2 29 липня 2014 року. З позовом до суду ПАТ "ПУМБ" звернулось 23 лютого 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Також є безпідставними доводи заявника про те, що він притягнутий до подвійного стягнення, оскільки виконавчий напис неодноразово пред'являвся до державної виконавчої служби. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 18 жовтня 2012 року виконавчий напис № 1204 від 22 липня 2010 року повернуто на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця від 07 грудня 2013 року виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від

14 листопада 2014 року виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" без виконання.

Тому у суду першої інстанції були передбачені законом підстави для повного задоволення позовних вимог банку, у тому числі і за період із січня

2008 року - заборгованість по кредиту і з грудня 2008 року - заборгованість по процентам.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 27 липня

2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.