розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від

28 грудня 2015 року у складі судді Леонова О. С. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 серпня 2016 року у складі колегії суддів

Парапана В. Ф., Панасенкова В. О., Громіка Р. Д.,

Відповідно до підпунктів 4 і 14 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування автомобіля із чужого незаконного володіння та стягнення грошової компенсації вартості у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 вересня 2001 року по 05 березня 2012 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 За час шлюбу ними придбано: автомобіль марки "Toyota Corolla", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 березня

2012 року шлюб між ними розірвано.

Згоди щодо поділу спільного сумісного майна сторонами не досягнуто, а відповідачем без її погодження було відчужено спільний автомобіль.

ОСОБА_1 після неодноразових уточнень своїх позовних вимог, остаточно просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля "Toyota Corolla", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, укладений 19 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через ТОВ "Техно-Тест"; витребувати у ОСОБА_4 вказаний автомобіль, відновивши реєстрацію права власності на даний автомобіль за ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної власності на автомобіль у сумі 59 905 грн.

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, визнання майна особистою приватною власністю та після неодноразових уточнень своїх вимог остаточно просив: включити в розподіл спільного майна подружжя: кухонний комбайн "Мulinex" 2001 року, вартістю 200 грн; мікрохвильову піч "Saturn" на 23 л, 2001 року, вартістю 400 грн; праску "Вosch" 2008 року - 150 грн; пилосос миючий "Тhomas ТТ" 2009 року -

1 500 грн; та м'які меблі: диван "Фьорд" та два крісла у шкірі; визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 18 червня 2012 року; визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль "Toyota Corolla", 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки "Тоуоtа" моделі "Corolla", 2000 року випуску, державний номерній знак НОМЕР_1, укладений 19 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через ТОВ "Техно-Тест".

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на зазначений автомобіль у сумі 59 905 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_2 спільно нажите майно, а саме: кухонний комбайн "Mulineх", вартістю 200 грн; мікрохвильову піч "Saturn" на 23 л, вартістю

400 грн; праску "Bosch", вартістю 150 грн, а всього на суму 750 грн. Виділено ОСОБА_1 спільне нажите майно, а саме, пилосос миючий "Thomas TT", вартістю 2 833 грн 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості частини спільного сумісного майна подружжя у розмірі 1 066 грн 55 коп.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 307 грн 93 коп.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 серпня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилено.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року, з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року про виправлення описки, касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 152 грн 24 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

24 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про стягнення судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 понесено пов'язані з розглядом справи судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені документально, а саме 4 969 грн 44 коп. за подачу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги.

Узявши до уваги, що судове рішення ухваленона користь ОСОБА_3, та обговоривши питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_3 понесених нею судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява ОСОБА_3 підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування автомобіля із чужого незаконного володіння та стягнення грошової компенсації вартості у праві спільної сумісної власності на автомобіль та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, задовольнити.