розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на рішення Київського районного суду міста Полтави у складі судді Васильєвої Л. М. від 05 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів Дорош А. І., Омельченко Л. М., Триголова В. М. від 27 вересня 2016 року,

У березні 2016 року полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із сплати за послуги із теплопостачання за період з 01 липня 2007 року по 01 лютого 2016 року в загальному розмірі з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних - 47 654 грн 37 коп.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" за адресою: квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що відповідачі за надані послуги належним чином не сплачували, за період з 01 травня 2007 року по 01 лютого 2016 року утворилась заборгованість у сумі 30 116 грн 56 коп., яка разом з індексом інфляції та 3 % річних складає 47 654 грн 37 коп, та яку підприємство просило стягнути з відповідачів.

У липні 2016 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог та просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги із теплопостачання за період з 01 травня 2007 року по 01 червня 2016 року з урахуванням перерахунку у сумі 20 304 грн 68 коп., індекс інфляції у сумі 11 915 грн 57 коп. та 3 % річних у сумі 2 322 грн 79 коп.

05 липня 2016 року рішенням Київського районного суду міста Полтави позов ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 22 квітня 2014 року по 01 червня 2016 року у розмірі 8 242 грн 56 коп., 488 грн 46 коп. - 3 % річних, 6 331 грн 94 коп. -інфляційних витрат, а всього - 15 062 грн 96 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перебіг позовної давності переривався 22 квітня 2014 року у зв'язку із зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, враховуючи вимоги частини третьої статті 264 ЦК України, строк позовної давності починається заново з 22 квітня 2014 року, тому суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 22 квітня 2014 року по 01 червня 2016 року.

27 вересня 2016 року рішенням апеляційного суду Полтавської області рішення Київського районного суду міста Полтави від 05 липня 2016 року змінено. Збільшено розмір стягнутої солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 22 квітня 2014 року по 01 лютого 2016 року із суми 8 242 грн 56 коп. до суми 12 498 грн 39 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд правильно визначив строк, з якого підлягає стягненню заборгованість, а саме з 22 квітня 2014 року до 01 лютого 2016 року, тобто в межах позовної давності. Однак районним судом неправильно розраховано індекс інфляції та 3 % річних.

У жовтні 2016 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" посилається на те, що судами не правильно визначено початок перебігу позовної давності, висновки суду не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-169цс14). Крім того, апеляційний суд у порушення норм процесуального права, змінюючи суму стягнутої заборгованості та індекса інфляції, не надав належної правової оцінки, поданій позивачем заяві про уточнення позовних вимог за період з 01 травня 2014 року по 01 червня 2016 року, що призвело до стягнення невірно обрахованої суми боргу та індекса інфляції лише станом на 01 лютого 2016 року. Судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) .

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1.

Послуги із забезпечення тепловою енергією у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за вказаною адресою надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до "Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) .

Відповідачі як споживачі вищезазначених послуг, починаючи з 01 травня 2007 року не сплачують за їх споживання.

22 квітня 2014 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

07 травня 2014 року суддею Київського районного суду міста Полтави був виданий судовий наказ, яким стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача борг за надані послуги з теплопостачання та централізованого постачання гарячої води у розмірі 21 205 грн 01 коп. за період з 01 травня 2007 року по 01 квітня 2014 року (а. с. 5).

10 лютого 2016 року суддею Київського районного суду міста Полтави судовий наказ від 07 травня 2014 року було скасовано.

У зв'язку з викладеним ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" просило суд стягнути із відповідачів заборгованість за послуги із теплопостачання за період з 01 травня 2007 року по 01 червня 2016 року з урахуванням перерахунку в сумі 20 304 грн 68 коп., індекс інфляції у сумі 11 915 грн 57 коп. та 3 % річних у сумі 2 322 грн 79 коп.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України (1618-15) , перериває перебіг строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (справа № 6-214 цс14).

У березні 2016 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" подало до суду позов та з урахуванням уточнень, поданих у липні 2016 року, просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги із теплопостачання за період з 01 травня 2007 року по 01 червня 2016 року. При цьому 22 квітня 2014 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

За таких обставин, суд першої інстанції з висновком якого в цій частині погодився і апеляційний суд, правильно визначив період стягнення заборгованості, а саме з 22 квітня 2014 року і по дату заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги необґрунтовані, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.