розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", подану представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року у складі судді Вергопуло А. К. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Панасенкова В. О., Парапана В. Ф.,

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 06 травня 2011 року було укладено кредитний договір №ОDКСС9ЕТY0086, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2014 року з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором №ОDКСС9ЕТY0086 у розмірі 9 463,68 грн.

ПАТ КБ "ПриватБанк" посилаючись на те, що з дня винесення рішення суду відповідач не погашав заборгованість по кредитному договору, у нього утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 85 139 грн 31 грн, з яких заборгованість за кредитом - 5 080 грн 66 коп, заборгованість по процентам за користуванню кредитом - 5 грн 47 коп гривень, заборгованість по комісії - 1 791 грн 26 коп, пеня - 78 261 грн 92 коп за вирахуванням суми у розмірі 9 463 грн 68 коп, яка була стягнута рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2014 року, та штрафи: штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 3 783 грн 78 коп.

09 лютого 2016 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суду не надано розрахунок пені за період з 30 січня 2014 року по 24 вересня 2015 року. Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості не містить відомостей щодо погашення відповідачем кредитної заборгованості, а тому суд не може визначити чи утворилась заборгованість по пені після винесення рішення суду про стягнення заборгованості.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки банком не доведено розмір заборгованості, що виникла в результаті неналежного виконання умов кредитного договору. Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" не надав детального розрахунку заборгованості.

У вересні 2016 року представником ПАТ КБ "ПриватБанк" - Сокуренко Н. В. подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № ОDКСС9ЕТY0086 від 06 травня 2011 року станом на 24 вересня 2015 року останні погашення заборгованості за цим кредитом були у 2013 році. Жодних погашень з пенсії у розмірі 15-17,73 % здійснених начебто в рамках виконавчого провадження та неврахованих банком у своєму розрахунку, протягом з березня 2015 року по листопад 2015 року у загальній сумі 4 604 грн не вбачається. Відрахування можливо робилися, але не в рахунок погашення боргу саме за цим кредитним договором.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості банк посилався на те, що 06 травня 2011 року між сторонами укладено кредитний договір № ОDКСС9ЕТY0086, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач зобов'язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У порушення умов договору відповідач зобов'язався за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2014 року, яке набрало законної сили 11 лютого 2014 року, з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором № ОDКСС9ЕТY0086 у розмірі 9 463 грн 68 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не містить відомостей щодо погашення відповідачем кредитної заборгованості.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з огляду на таке.

У статті 212 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що з дня винесення рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2014 року відповідач не погашав заборгованість по кредитному договору, тому утворилась заборгованість за кредитним договором.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 85 139 грн 31 коп, з яких заборгованість за кредитом 5 080 грн 66 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 5 грн 47 коп., заборгованість по комісії 1 791 грн 26 коп., пеня 78 261 грн 92 коп., за вирахуванням суми у розмірі 9 463 грн 68 коп., яка була стягнута рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2014 року та штрафи: штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) 3 783 грн 78 коп.

Крім того, відповідач має ще кредитну заборгованість в ПАТ КБ "ПриватБанк" у вигляді боргу за отриманою кредитною карткою у 2006 році на підставі договору № SAMDN42000008275965, а спірна заборгованість по цій справі була нарахована за кредитним договором "Розстрочка", який укладався на строк з 06 травня 2011 року по 05 травня 2014 року, відповідно до договору № ODKTCC9ETY0086 від 06 травня 2011 року.

Із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № ОDКСС9ЕТY0086 від 06 травня 2011 року вбачається, що останні погашення заборгованості за цим кредитом були у 2013 році.

Однак, суди не перевірили, які відрахування проводилися в рахунок погашення саме за кредитним договором №ODKTCC9ETY0086 від 06 травня 2011 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

На підтвердження заборгованості кредитор надав розрахунок заборгованості за кредитним договором № ODKCC9ETY0086 від 06 травня 2011 року. Відповідач вказаний розрахунок не спростував.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення), яка покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках. встановлених цим Кодексом.

Суди не виконали вказані вимоги закону, не сприяли сторонам по справі у здійсненні ними в судовому засіданні своїх процесуальних прав та обов'язків.

А висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з підстав відсутності розрахунку банку,не ґрунтується на законі.

За таких обставин суди попередніх інстанцій у порушення статей 212- 214 ЦПК України (в редакції 2004 року) не дослідили належним чином зібрані у справі докази, зокрема розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності та взаємозв'язку з умовами вказаного договору, не надали належної оцінки змісту укладеного між сторонами правочину та погодженим у ньому умовам, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед банком та розмір такої заборгованості.

Суди попередніх інстанцій надали перевагу поясненням відповідача щодо щомісячного стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Однак не надали належної правової оцінки доказам на підтвердження погашення відповідачем кредитної заборгованості, шляхом стягнення з його пенсії грошових коштів на користь банку в рахунок погашення заборгованості.

Пунктом 2 частини першою статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - Сокуренко Наталії Вікторівни, задовольнити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.