Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_4,

третя особа - орган опіки та піклування Дрогобицької районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року у складі судді Левика Я. А.,

У грудні 2013 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Дрогобицької райдержадміністрації, про визнання права користування житловим будинком, встановлення особистого сервітуту на користування житлом, усунення перешкод та відшкодування витрат на ремонт, підтримання та поліпшення житла.

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати її такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

З метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, мотивуючи тим, що відповідач має намір продати вищезазначений будинок, незважаючи на те, що позивачі мають на нього право теж.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року заяву задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.

У березні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та

ОСОБА_4 звернулися до суду з заявою про затвердження мирової угоди, укладеної між ними.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від

07 березня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Дрогобицької райдержадміністрації, про визнання права користування житловим будинком, встановлення особистого сервітуту на користування житлом, усунення перешкод та відшкодування витрат на ремонт, підтримання та поліпшення житла, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, закрито.

Визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, органом опіки та піклування Дрогобицької районної державної адміністрації.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін у відповідності до статті 175, пункту 4 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи).

Не погоджуючись із ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2014 року про затвердження мирової угоди, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалуДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2014 року залишено без руху та надано тридцять днів із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема, подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалуДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2014 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали.

У травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга, в якій

ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи ОСОБА_4 про поважність пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження.

02 листопада 2016 року ОСОБА_1 надіслала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому просить касаційну скаргу відхилити та залишити без змін ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення (пункт 1 частина перша статті 409 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом установлено, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, органом опіки та піклування Дрогобицької районної державної адміністрації, та закрито провадження у справі відповідно до положень статті 175 ЦПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, 08 грудня 2016 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2014 року залишено без руху та надано тридцять днів із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема, подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_4 було подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження та доповнення до клопотання, в якому зазначено, що про відсутність підпису третьої особи на мировій угоді та відсутність повноважень на ведення переговорів, укладення, узгодження умов та її підписання, йому стало відомо 03 лютого 2016 року. Крім цього, вказано, що під час судового засідання 07 березня 2014 року суду було представлено шість екземплярів мирової угоди у відповідності до кількості сторін спору, що свідчить про те, що при укладенні мирової угоди було надано екземпляр для представника третьої сторони, який розцінювався як такий, що мав усі належні повноваження та дозволи. Зазначено, що йому була відома позиція органу опіки та піклування щодо спірної мирової угоди, однак про недоліки, які вказують на її нікчемність та протиправність ухвали про її затвердження, ОСОБА_4 відомо не було.

Однак суду не надано необхідних і обґрунтованих доказів на підтвердження доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, а саме: не подано жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 дізнався про вказані недоліки мирової угоди саме 03 лютого 2016 року.

Недоліки, які ОСОБА_4 вважає підставою для апеляційного оскарження, мали місце через не реалізацію ним свого права на ознайомлення із матеріалами справи. Жодних доводів про будь-які перешкоди на реалізацію права на ознайомлення суду не надано.

Враховуючи, що тривалий строк, протягом якого ОСОБА_4, будучи проінформований про оскаржувану ухвалу (був присутнім на судовому засіданні), таку не оскаржив, не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) передбачено: якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) від 29 жовтня

2015 року, яке набуло статусу остаточного 29 січня 2016 року, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки вказані ОСОБА_4 обставини, пов'язані з пропуском строку на апеляційне оскарження, не можуть вважатись поважними причинами, тому що вони не підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.