розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року у складі колегії суддів Дорош А. І., Бондаревської С. М., Триголова В. М.,

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 грудня 2016 року справу № 524/10122/15-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справа № 524/10122/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг із теплопостачання за особовим рахунком НОМЕР_1, які надає Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго". Загальна площа житлового приміщення становить 124,80 кв. м, а опалювальна - 120,60 кв. м.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не оплачує надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, з урахуванням уточнень просив стягнути заборгованість, яка виникла з вересня 2012 року до листопада 2015 року, у розмірі 12 787 грн 49 коп., а також інфляційні втрати - 5 061 грн 88 коп. та 3 % річних - 496 грн 06 коп.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 02 березня 2016 року у складі судді Рибалки Ю. В. позов Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії заборгованість за надані послуги централізованого опалення у розмірі 12 787 грн 49 коп., інфляційні втрати у сумі 5 061 грн 88 коп., 3 % річних у розмірі 496 грн 06 коп. та судовий збір 1 218 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач фактично надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, які ним споживались, проте належним чином не оплачувались.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим стягнув суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних відповідно до розрахунку, наданого позивачем.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено.

Зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_4 індексу інфляції за весь час прострочення за період з 01 вересня 2012 року до 01 грудня 2015 року з 5 061 грн 88 коп. до 66 грн 26 коп., трьох процентів річних від простроченої суми з 496 грн 06 коп. до 223 грн 27 коп. та судового збору з 1 218 грн до суми 863 грн 31коп.

Рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення у розмірі 12 787 грн 49 коп. залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, отримуючи від позивача, виконавця послуг, теплову енергію для задоволення своїх побутових потреб, належним чином зобов'язання з оплати цих послуг не виконував.

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі структурного підрозділу - Кременчуцької філії подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі вказує, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема стаття 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, не надано належної оцінки всім доказам та неповно з'ясовані всі обставини справи.

Рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині стягнення інфляційний втрат та 3 % річних, в іншій частині судове рішення не оскаржується, тому у касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

У липні 2016 року ОСОБА_4 подав заперечення, в яких просив залишити без задоволення касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" та залишити без змін рішення апеляційного суду як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що висновки суду є обґрунтованими, будь-яких порушень при розгляді справи судом не було допущено.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, щоОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг із теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання та централізованого опалення, які надає Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго".

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 04 травня 2012 року ОСОБА_4 надано дозвіл на перепланування квартири № 45 у дві окремі квартири № 44 та № 45 у житловому будинку № 15 у кварталі 278 у місті Кременчуці згідно з проектною документацією.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 грудня 2015 року № 50541133 за ОСОБА_4 на праві приватної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 124,9 кв. м.

Відповідно до розрахунку, наданого Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго", у відповідача наявна заборгованість за послуги з централізованого опалення квартири № 45 за вищевказаною адресою на загальну суму 12 787 грн 49 коп., на яку нараховано інфляційні втрати у сумі 5 061 грн 88 коп. та 3 % річних - 496 грн 06 коп.

Звертаючись до суду з позовом, Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" просило стягнути з відповідача заборгованість у зазначеному вище розмірі на підставі статей 526, 527, 625 ЦК України.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону України обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15 та від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15.

Встановивши наявність у відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з нього цих коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, передбачених статтею 625 ЦК України.

Перевіряючи правильність нарахування місцевим судом 3 % річних від простроченої суми заборгованості та розміру індексу інфляції за весь час прострочення, апеляційний суд дійшов висновку про те, що їх розрахунок проведено з порушенням вимог ЦК України (435-15) .

Так, плата за житлово-комунальні послуги є періодичними платежами, які вносяться власником або наймачем житла щомісячно, у встановлений період. Тому невнесення чергового платежу тягне за собою і виникнення права на компенсацію інфляційних втрат і 3 % річних, розрахунок яких буде залежати у кожному випадку від періоду прострочки.

За таких обставин, апеляційний суд правильно виправив помилки суду першої інстанції та зменшив розмір стягнутих з ОСОБА_4 інфляційних втрат за весь час прострочення з 01 вересня 2012 року до 01 грудня 2015 року з 5 061 грн 88 коп. до 66 грн 26 коп. та 3 % річних від простроченої суми з 496 грн 06 коп. до 223 грн 27 коп.

Судове рішення апеляційного суду в оскарженій частині є законним та обґрунтованим.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши аргументи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року в оскарженій частині, яке є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних залишити без змін.