суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянуласправу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства по будівництву та реконструкції будівельних шляхів "Західшляхбуд" про компенсацію втрати частини заробітної плати за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по будівництву та реконструкції будівельних шляхів "Західшляхбуд" на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2016 року, ухвалене суддею Бораковським В. М., й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Бойко С. М., Ванівського О. М., Берези В. І.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Відкрите акціонерне товариство по будівництву та реконструкції будівельних шляхів "Західшляхбуд" (представник - арбітражний керуючий Вознякевич Надія Іванівна).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по будівництву та реконструкції будівельних шляхів "Західшляхбуд" (надалі - відповідач) про компенсацію втрати частини заробітної плати.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішеннями Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справах від 4 березня 2010 року № 2-550/10 та № 2-551/10 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 13 770,86 грн з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Оскільки відповідач протягом 2008-2015 років не здійснив виплату присуджених коштів, то він зобов'язаний провести компенсацію втрати частини заробітної плати, яку позивач з урахуванням уточнених вимог просила стягнути у розмірі 4 426,72 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 22 квітня 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив : стягнув з відповідача на користь позивача з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 травня 2016 року про виправлення описки компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4 426,72 грн, а також стягнув з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпочата процедура визнання відповідача неплатоспроможним, а відсутність у підприємства власних коштів і визначена черговість погашення заборгованості не позбавляють позивача права на звернення до суду з позовними вимогами про компенсацію втрати частини доходів (заробітної плати) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 11 жовтня 2016 року Апеляційний суд Львівської області ухвалою апеляційну скаргу відповідача відхилив, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2016 року залишив без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" та приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) . Апеляційний суд вказав, що згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати. А тому доводи відповідача про відсутність коштів для виплати позивачу заборгованості із заробітної плати та відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу заробітної плати є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 15 листопада 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

8. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 16 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Вказану ухвалу суд обґрунтовує тим, що відповідач оскаржує рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Відповідач зазначає, що позивач у прохальній частині позовної заяви просила стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати з арбітражного керуючого Вознякевич Н. І., однак суд першої інстанції на порушення вимог статті 33 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК (1618-15) ) у редакції, чинній на час розгляду справи, самостійно замінив відповідача та стягнув кошти з відповідача.

12. 28 лютого 2017 року відповідач подав датовану 27 лютого 2017 року заяву про закриття провадження у справі (вх. №12818/0/6-17 від 14 березня 2017 року). У цій заяві просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року та постановити ухвалу про закриття провадження у справі з огляду на те, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК (1798-12) ) України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) та частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа підлягала розгляду у порядку господарського, а не цивільного судочинства.

(2) Позиція позивача, викладена у запереченнях на касаційну скаргу

13. 7 лютого 2018 року до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, датовані 4 лютого 2018 року, в яких позивач стверджує, що про стягнення коштів з відповідача, а не з арбітражного керуючого Вознякевич Н. І. заявила у суді першої інстанції під час судового засідання.

14. Позивач повідомляє суд про те, що їй не було відомо про подання відповідачем касаційної скарги, який неправильно вказує адресу позивача: замість "АДРЕСА_1" зазначає "АДРЕСА_2", де позивач не проживає і не проживала.

15. Незважаючи на те, що у вересні 2017 року комітет кредиторів відповідача вирішив виплатити позивачеві борг за рішеннями Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справах від 4 березня 2010 року № 2-550/10 та № 2-551/10 у сумі 9 210,72 грн і компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 4 426,72 грн, присуджену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2016 року й ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року, виплачені були лише 7010,46 грн основного боргу.

16. Позивач стверджує, що арбітражний керуючий Вознякевич Н.І. у IV кварталі 2016 року не виплатив присуджену судом компенсацію у розмірі 4 426,72 грн, проте включив виплату цієї суми у податкову звітність відповідача, нарахувавши і сплативши податок з доходів фізичних осіб і військовий збір. Вказане вплинуло на розмір виплаченої позивачеві соціальної допомоги як одинокій матері та малозабезпеченій сім'ї.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо меж розгляду касаційної скарги

17. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає про нові обставини, які виникли після ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій, а також надає на їх підтвердження докази, що не були предметом дослідження судами, рішення яких оскаржені у касаційному порядку.

18. Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

19. Відтак, Велика Палата Верховного Суду не вправі встановлювати обставини, що не були встановлені в рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій, і досліджувати докази, подані позивачем на підтвердження цих обставин.

20. Згідно з частиною четвертою статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

21. Позивач докази надсилання відповідачеві копії відзиву на касаційну скаргу та доданих до нього документів не надала.

(1.2) Щодо юрисдикції суду

22. Відповідач просить скасувати рішення першої й апеляційної інстанцій і постановити ухвалу про закриття провадження у справі з огляду на те, що справа підлягала розгляду у порядку господарського, а не цивільного судочинства відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) та частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон України про визнання банкрутом) в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (4212-17) (далі - Закон України № 4212-VI (4212-17) ).

23. Позивач з приводу заяви про закриття провадження у справі аргументи не висловила.

24. 4 листопада 2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (5405-17) (далі - Закон України № 5405-VI (5405-17) ), що доповнив розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України про визнання банкрутом в редакції Закону України N 4212-VI (4212-17) пунктом 1-1, згідно з яким положення Закону України про визнання банкрутом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

25. 19 січня 2013 року набрав чинності Закон України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (4212-17) (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VI (5405-17) ).

26. Закон України про визнання банкрутом у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

27. Крім того, підпункт 1 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону доповнив частину першу статті 12 ГПК пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, зокрема, у спорах про стягнення заробітної плати.

28. Таким чином, ГПК України (1798-12) з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників у такій справі.

29. ПротеЗакон України про визнання банкрутом згідно з пунктом 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" (зокрема і його частина четверта статті 10) не може бути застосований до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до 19 січня 2013 року, якщо на цю дату господарським судом ухвалено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

30. 17 липня 2010 року Господарський суд Львівської області ухвалою порушив провадження у справі №8/33 (10) про банкрутство відповідача та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

31. 19 жовтня 2010 року Господарський суд Львівської області ухвалою затвердив у вказаній справі реєстр вимог кредиторів, до якого включив суму заборгованості відповідача перед позивачем з грошовими вимогами, що виникли до дня порушення справи про банкрутство.

32. 8 листопада 2011 року Господарський суд Львівської області ухвалив постанову у справі №8/33 (10), якою визнав відповідача банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру.

33. Отже, станом на 19 січня 2013 року відповідач вже був визнаний банкрутом. Відтак, згідно з пунктом 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України про визнання банкрутом припис частини четвертої статті 10 цього Закону та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

34. А тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи щодо закриття провадження у справі, оскільки у них не врахована темпоральна дія приписів, до яких звертається відповідач.

35. Позивач звернулась до загального суду у порядку цивільного судочинства, щоби отримати судове рішення про стягнення коштів для підтвердження її вимог до відповідача та включення їх до відповідного реєстру у справі про банкрутство.

36. ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, які розглянули справу про компенсацію втрати частини заробітної плати й ухвалили у цій справі рішення у порядку цивільного судочинства, тобто з дотриманням правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

(1.3) Щодо заміни відповідача

37. ВеликаПалата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача щодо заміни його сторони судом першої інстанції без урахування позиції позивача. У позові відповідачем визначено саме Відкрите акціонерне товариство по будівництву та реконструкції будівельних шляхів "Західшляхбуд", з якого рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій стягнуто кошти на користь позивача.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

38. ВеликаПалата Верховного Суду вважає касаційну скаргу та заяву про закриття провадження у справі необґрунтованими і залишає їх без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

39. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на відповідача.

(3) Висновки про правильне застосування норм права

40. Вирішуючи питання про визначення предметної юрисдикції справи за позовом до боржника, щодо якого господарським судом була порушена справа про банкрутство, повинні враховуватися положення пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (4212-17) з подальшими змінами.

41. Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення предметної юрисдикції справ про стягнення з боржника заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, і їх слід розглядати у порядку цивільного судочинства, якщо станом на 19 січня 2013 року не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

42. До цих справ не застосовуються положення частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (4212-17) (який набрав чинності 19 січня 2013 року) і пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), що передбачають юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішувати всі майнові спори з вимогами до боржника.