розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 серпня 2016 року у складі судді Грицак Р.М. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року у складі головуючого судді Кузьми Р. М., суддів: Желудько Л. Д., Костіва О. З.,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про встановлення факту самочинного будівництва, збудованого будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка належить приватному малому підприємству "Галактика" (далі - ПМП "Галактика" на праві постійного користування, що не була відведена для цієї мети та без належної згоди землекористувача.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з поданої ОСОБА_4 заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, що відповідно до положень частини четвертої статті 256 ЦПК, у редакції на час розгляду справи у суді першої інстанції, є підставою для відмови у відкритті провадження.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Апеляційний суд мотивував свою ухвалу тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому апеляційним судом зазначено, що в даному випадку вбачається спір про право, який виник із порушених земельних прав ПМП "Галактика", засновником якого є ОСОБА_4

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій є незаконними, оскільки встановлення вказаного юридичного факту не пов'язується з наступним можливим вирішенням спору про право.

24 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року справу за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, про встановлення факту, що має юридичне значення призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За положеннями частини першої та третьої статті 15 ЦПК України, у редакції яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Згідно зі статтями 234, 235 ЦПК України, у редакції яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 256 ЦПК України, у редакції яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (v0005700-95) вбачається, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4., звернувся до суду з указаною заявою, як власник та єдиний засновник ПМП "Галактика", та просив встановити факт самочинного будівництва, збудованого будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка належить ПМП "Галактика" на праві постійного користування, що не була відведена для цієї мети та без належної згоди землекористувача.

Зі змісту заяви вбачається, що між ПМП "Галактика", засновником якого є ОСОБА_4, та ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" виник спір щодо земельної ділянки та будівництва житлового будинку на ній.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження, на підставі частини четвертої статті 256 ЦПК України, у редакції яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, правильно виходили із того, що дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, яке виникло із порушених прав ПМП Галактика".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим законодавством передбачений інший порядок встановлення факту самочинного будівництва.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані ухвали постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.