Верховний Суд
Постанова
Іменем України
14 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 360/378/16-ц
провадження № 61-4980св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на рішення Бородянського районного суду Київської області у складі судді Унятицького Д. Є. від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О. від 01 грудня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "ЛК "Ваш Авто" ) про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів.
Позовна заява, із урахуванням уточнених позовних вимог, мотивована тим, що 22 грудня 2015 року позивач уклав із відповідачем договір фінансового лізингу № 002530 з додатками, де предметом лізингу мав стати транспортний засіб МТЗ 82.1, 2014 року випуску за ціною 180 000 грн, за який він повинен спочатку сплатити передплату в сумі 90 000 грн. В той же день він сплатив на рахунок відповідача 90 000 грн авансового платежу та, уважно прочитавши договір лізингу з додатками до нього дізнався, що предметом лізингу є Foton FT 244, а 18 000 грн являються адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. На підставі заяви про розірвання договору йому було повернуто 43 200 грн.
Вважаючи вказаний договір фінансового лізингу таким, що містить несправедливі умови та істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що є порушенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", та у зв'язку із порушенням норм про нотаріальне посвідчення спірного договору, просив визнати його недійсним та стягнути сплачені ним кошти.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002530 з додатками від 22 грудня 2015 року, укладений між ТОВ "ЛК "Ваш Авто" та ОСОБА_4 Стягнуто з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на користь ОСОБА_4 адміністративний платіж в розмірі 18 000 грн та частину авансового платежу в розмірі 28 800 грн. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положення спірного договору свідчать про несправедливість його умов відповідно до положень статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. Крім того, спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а тому потребує нотаріального посвідчення.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
20 грудня 2016 року ТОВ "ЛК "Ваш Авто" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини регулюються не Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а нормами ЦК України (435-15) та спеціальним Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) . Спірний договір укладено з дотриманням вимог закону, які регулюють його укладання, жодних порушень прав позивача як споживача послуг не допущено, а нотаріальне посвідчення не є обов'язковим для договору фінансового лізингу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК (1618-15) ), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 22 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ "ЛК "Ваш авто" укладений договір фінансового лізингу з додатками відповідно до п. 1.1 якого предметом лізингу виступає транспортний засіб Foton FT 244. Додатком до договору № 1 визначений предмет лізингу, вартість предмету лізингу 7 171,32 долари США, сума виплат авансового платежу 3 585,66 доларів США, щомісячний авансовий платіж 288,80 доларів США, адміністративний платіж (10 %) 717,13 доларів США, комісія за передачу транспортного засобу 215,14 доларів США. У додатку № 2 до договору визначена модель транспортного засобу. (а.с. 10-17).
На виконання умов договору фінансового лізингу позивач ОСОБА_4 сплатив відповідачу авансовий платіж в розмірі 90 000 грн, що підтверджується копією квитанції № 2 від 22 грудня 2015 року (а.с. 18).
28 грудня 2015 року від ОСОБА_4 до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" надійшла заява про розірвання вказаного договору та повернення сплачених коштів (а.с. 53).
Своїм листом ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" повідомило про часткове задоволення вимог ОСОБА_4 та повернення 43 200 грн. У поверненні іншої суми було відмовлено у зв'язку з тим, що за умовами договору адміністративний платіж у розмірі 18 000 грн не повертається, а від авансу у розмірі 72 000 грн підлягає поверненню 60 %, і 12 лютого 2016 року кошти у сумі 43 200 грн були перераховані на рахунок позивача (а.с. 19, 20).
Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частина перша статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частина третя статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частина третя статті 18 Закону).
Суди правильно встановили, що умови договору фінансового лізингу, які містяться в пункті 1.4 та статті 12 цього договору, є несправедливими.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 стаття 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
До аналогічних правових позицій дійшов і Верховний Суд України у постановах від 16 грудня 2015 року, справа № 6-2766цс15, від 08 червня 2016 року, справа № 6-330цс16, від 11 травня 2016 року, справа № 6-65цс16.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, виходив із того, що оспорюваний договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним на підставі статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" із стягненням з відповідача на користь позивача коштів у сумі 28 800 грн, оскільки такий договір містить несправедливі умови щодо споживача послуг, умови договору містять очевидний дисбаланс між правами та обов'язками його сторін. Крім того, судами попередніх інстанцій правильно встановлено факт недотримання при укладенні договору обов'язкової нотаріальної форми.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції. Судами при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи).
Посилання заявника на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , не заслуговують на увагу, оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не визначає певних меж своєї дії і регулює відносини між споживачами товарів і послуг та продавцями товарів і надавачами послуг, визначає механізм захисту прав споживачів товарів і послуг, а при вирішенні спорів, що виникають між учасниками таких правовідносин, підлягає застосуванню нарівні з іншими актами цивільного законодавства України, що регулюють ті самі питання. Якщо у чинному законодавстві немає спеціальної норми щодо регулювання правовідносин, застосуванню підлягають загальні норми.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання Рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта