розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області у складі судді Цибізової С. А. від 1 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Обідіної О. І., Пікуля В. П., від 25 серпня 2016 року,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із завою про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення його її опікуном.

Заява мотивована тим, що він є рідним братом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з дитинства страждає на психічне захворювання, потребує сторонньої допомоги та рішенням суду від 23 квітня 2003 року її було визнано недієздатною. Після смерті матері, яка здійснювала опіку над сестрою, доглядати та піклуватися про неї почав він. Орган опіки та піклування в особі Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області затвердив висновок, згідно яким він може виконувати обов'язки опікуна над своєю сестрою - ОСОБА_5

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3просив суд встановити опіку над недієздатною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначити його її опікуном.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 1 серпня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Призначено ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 дієздатний, позитивно характеризується, за станом здоров'я може надавати соціальні послуги, постійно проживає та перебуває в родинних відносинах з недієздатною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доглядає за нею, у зв'язку із чим призначення його опікуном є доцільним та відповідає інтересам недієздатної особи.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 1 серпня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд, виходив із того, що заявник є рідним братом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті їх спільної матері з жовтня 2015 року фактично здійснює догляд та піклування за недієздатною сестрою, створюючи їй належні умови для проживання, що підтверджується висновком органу опіки та піклування, який, подавши відповідне подання, просив суд призначити заявника опікуном недієздатної.

14 вересня 2016 року ОСОБА_4подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій у порушення вимог закону розглянули зазначену справу поза межами своїх повноважень, оскільки призначення опікуна недієздатній особі є компетенцією органу опіки та піклування за місцем обліку недієздатної особи. Судами невірно застосовано статтю 60 ЦК України, згідно якою встановити опіку можна лише при розгляді справи про визнання особи недієздатною, а в інших випадках згідно статей 61, 63 ЦК України опіка та піклування встановлюється органами опіки та піклування. Отже, тільки ці органи призначають опікунів, якщо відсутня потреба встановлювати факт недієздатності особи. Крім того, суди неправильно встановили обставини, що мають значення для справи, зокрема повну характеристику опікуна - ОСОБА_3, не врахували, що він не має постійного місця робити, власного житла, його сімейний стан та сплату ним аліментів на утримання неповнолітньої дитини, побутового алкоголізму, стану його здоров'я.

24 жовтня 2016 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги ОСОБА_4 безпідставними. Встановлення опіки над недієздатною особою як процесуальним, так і матеріальним законодавством віднесено до компетенції суду, і лише в окремих випадках, які передбачені статтями 61, 63 ЦК України, опіка та піклування встановлюється органами опіки, що у даному випадку не має місця, так як рішенням суду його сестру визнано недієздатною і призначення їй опікуна пов'язане зі смертю попереднього опікуна - їх матері. Суди вірно врахували висновки та подання опікунської ради про те, що він є дієздатною особою, позитивно характеризується, є рідним братом недієздатної сестри, а після смерті їх матері з жовтня 2015 року фактично здійснює догляд та піклування за нею, створюючи їй належні умови для проживання. Крім того, ОСОБА_4 не позбавлена права звернутися у встановленому законом порядку до відповідних органів щодо визначення можливості призначення її опікуном, надавши їм при цьому необхідні документи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судом установлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2003 року, ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатною (т. 1, а. с. 24).

ОСОБА_3 є рідним братом недієздатної ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтв про народження ОСОБА_5 (НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (НОМЕР_2).

Згідно подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про призначення опікуна недієздатній особі від 31 травня 2016 року орган опіки та піклування просив суд встановити опіку над недієздатною ОСОБА_5 у зв'язку зі смертю 20 жовтня 2015 року її попереднього опікуна - ОСОБА_6 та призначити ОСОБА_3 її опікуном (т. 1, а. с. 87-92).

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Згідно висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 29 березня 2016 року № 5 ОСОБА_3 може виконувати обов'язки опікуна над своєю сестрою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 90-91).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі висновку та подання органу опіки і піклування, врахувавши при цьому надані заявником докази та показання свідків про те, що він дієздатний, за станом здоров'я може надавати соціальні послуги, постійно проживає та перебуває у родинних відносинах з недієздатною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з жовтня 2015 року фактично доглядає за нею, дійшов до правильного висновку, що призначення його опікуном над недієздатною сестрою є доцільним та відповідає її інтересам.

Доводи касаційної скарги про те, що суди розглянули зазначену справу поза межами свої повноважень, оскільки призначення опікуна недієздатній особі є компетенцією органу опіки та піклування за місцем обліку недієздатної особи безпідставні, так як суперечать вищенаведеним положенням закону, зокрема статті 60 ЦК України, за змістом якої суд встановлює опіку фізичній особі у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. У даному випадку ОСОБА_5 вже визнана недієздатною рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2003 року і ця обставина в силу положень частини третьої статті 61 ЦПК України (2004 року) не підлягає доказуванню. Призначення їй опікуна пов'язане із смертю попереднього опікуна - її матері. Відповідно до подання органу опіки та піклування від 31 травня 2016 року опікунська рада просила суд призначити ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому законодавством не передбачено обов'язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов'язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі, оскільки попередній опікун помер, особа рішенням суду вже визнана недієздатною, то повторне визнання цієї особи недієздатною при розгляді заяви ОСОБА_3 про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна не вимагається.

Посилання ОСОБА_4 про те, що суди не з'ясували та не встановили повну характеристику ОСОБА_3, що виключає можливість призначення його опікуном, також є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях та нічим не підтвердженні. При цьому у матеріалах справи містяться документи, надані ОСОБА_3, які передбачені підпунктом 3.3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, за наявності яких орган опіки і піклування призначають опікуна, зокрема: копія свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть попереднього опікуна; рішення суду про визнання її недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки; довідка про стан здоров'я особи, що потребує опіки, та майбутнього опікуна; довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність у майбутнього опікуна захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направленні на переоцінку доказів і фактичних обставинах справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (частина перша і друга статті 400 ЦПК України).