Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс Банк",

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 грудня 2015 року у складі судді Мишко В. В. та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Парапана В .Ф., Панасенкова В. О., Громіка Р. Д.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 28 вересня 2007 року між акціонерним комерційним банком "Правекс Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс Банк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 19 278 доларів США для придбання транспортного засобу, з терміном повернення до 28 вересня 2014 року та зі сплатою 11,99 відсотків річних за користування кредитом.

З метою належного забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між АКБ "Правекс Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за яким остання зобов'язалася нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_5

Після закінчення строку повернення кредиту станом на 4 червня 2015 року боржником неналежним чином виконуються зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 18 378 доларів 79 центів США, яка складається з: 8 631 доларів 87 центів США - заборгованість за кредитом; 2 951 доларів 82 центів США - заборгованість за процентами; 5 280 доларів 96 центів США - неустойка (пеня) за кредитом; 1 514 доларів 14 центів США - неустойка (пеня) за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Правекс Банк" про визнання договору поруки припиненим та визнання неправомірним нарахування частини заборгованості за кредитним договором.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що за положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України договір поруки від 28 вересня 2007 року є припиненим, оскільки строк виконання основного зобов'язання (строк повернення кредиту) настав 28 вересня 2014 року, а вимоги до поручителя були пред'явлені після спливу шести місяців. Заборгованість за кредитним договором позивачем була нарахована з порушенням законодавства, неустойка нарахована в іноземній валюті та без урахування строку позовної давності.

З урахуванням наведеного просили визнати нарахування загальної заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 378 доларів 79 центів США неправомірним та встановити розмір заборгованості за кредитним договором на загальну суму 9 833 доларів 20 центів США, визнати поруку припиненою.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 жовтня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийнято до спільного розгляду з первісним позвом ПАТ КБ "Правекс Банк".

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 грудня 2015 року позов ПАТ КБ "Правекс Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк"заборгованість по кредитному договору від 28 вересня 2007 року в розмірі 9 833 доларів 20 центів США та сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1 954 грн. 89 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "Правекс Банк"відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено.

Договір поруки від 28 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс Банк", визнано припиненим.

Нарахування загальної заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2007 року, укладеним між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс Банк", та ОСОБА_5 у розмірі 18 378 доларів 79 центів США, визнано неправомірним та встановлено розмір заборгованості у розмірі 9 833 доларів 20 центів США.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник порушив умови кредитного договору проте банк неправомірно нарахував заборгованість за кредитом без урахування строку позовної давності та стягнув заборгованість за період з 31 липня 2012 року по 28 вересня 2014 року, відповідно до наданого відповідачами розрахунку. Крім того, суд вважав, що банк пропустив строк для звернення з вимогою до поручителя, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов'язання - 28 вересня 2014 року, а банк пред'явив позов до поручителя з пропуском шести місяців, а саме у серпні 2015 року, а тому порука припинилася.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Правекс Банк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 833 доларів 20 центів США та задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ПАТ КБ "Правекс Банк" про визнання договору поруки припиненим, визнання неправомірним нарахування частини заборгованості за кредитним договором та вирішення судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у розмірі 8 685 доларів 29 центів США та 68 861 грн. 03 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ПАТ КБ "Правекс Банк" про визнання договору поруки припиненим та визнання неправомірним нарахування частини заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" судові витрати по 1 500 грн. з кожного.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не правильно обчислено період за який підлягає стягненню заборгованість, з урахуванням строку позовної давності таким періодом є з 6 серпня 2012 року по 4 червня 2015 року, а щодо пені - рік. Також апеляційний суд стягнув заборгованість з обох відповідачів солідарно, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що сторони передбачили у договорі поруки строк його дії до 28 вересня 2017 року, а тому порука не припинена.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у розмірі 8 581 долар 30 центів США, визнати припиненим договір поруки №3299-057/07Р від 28 вересня 2007 року, а в іншій частині позову ПАТ КБ "Правекс Банк" та зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що банк неправомірно нараховував пеню в іноземній валюті. Крім того, вказується на те, що в договорі поруки чітко не вказано строку його дії, а тому він має відраховуватися відповідно до положення частини четвертої статті 559 ЦК України та закінчився після спливу шести місяців з визначеної остаточної дати погашення кредиту.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів.

Зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13.

Встановивши, що боржник ОСОБА_5 не виконував належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, як позичальник так і поручитель ОСОБА_6 на вимоги банку не реагували, відповідачі заявляли в суді першої інстанції про сплив строку позовної давності до частини вимог позивача, врахувавши, що банк звернувся до суду з позовом 06 серпня 2015 року та просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 04 червня 2015 року, апеляційний суд обґрунтовано стягнув заборгованість за кредитним договором за період з 06 серпня 2012 року по 04 червня 2015 року.

При цьому у рішенні суду апеляційної інстанції наведено розрахунки заборгованості за кредитним договором, у тому числі пені в іноземній валюті з переведенням її в національну за курсом, установленим Національним банком України на час розрахунку.

Такий висновок апеляційного суду є правильним та узгоджується з вимогами частини другої статті 192, частини третьої статті 533 ЦК України, статті 5 Декрету про систему валютного регулювання і валютного контролю, повністю відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-211цс17.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що банк неправомірно нараховував пеню в іноземній валюті з подальшим стягненням судом із визначенням еквіваленту у гривні є безпідставними, оскільки кредит надавався у доларах США.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Встановивши, що у пункті 4.1. договору поруки від 28 вересня 2007 року, укладеному між ОСОБА_6 та АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс Банк", чітко встановлено строк його дії до 28 вересня 2017 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості солідарно з боржника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6, оскільки порука не є припиненою.

Доводи касаційної скарги про протиріччя умов договору поруки в частині визначення строку його дії не заслуговують на увагу, оскільки у пункті 4.1. договору чітко визначений саме строк припинення поруки, а у пункті 1.1. вказується про строк погашення кредиту.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в незміненій при апеляційному перегляді частині без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 грудня 2015 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.