розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 1 червня 2016 року у складі судді Пепеляшкова О. С. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Варикаші О. Д., Станкевича В. А., Бабія А. П.,

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Висотбуд" (далі - ТОВ "Альянс-Висотбуд") про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Альянс-Висотбуд" за договором кредиту № 24-12/135 від 2 липня 2008 року в розмірі 730 тис грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45 кв. м., яка належить на праві власності ОСОБА_3

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Укрсоцбанк" посилалося на те, що 2 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ТОВ "Альянс-Висотбуд" було укладено кредитний договір № 24-12/135, згідно з яким ТОВ "Альянс-Висотбуд" було надано кредит у розмірі 1 009 323,60 доларів США, зі сплатою 12% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 18 лютого 2009 року. З метою забезпечення належного виконання умов вказаного договору між банком та ТОВ "Альянс-Висотбуд" 2 липня 2008 року було укладено іпотечний договір № 02-10/2628, за умовами якого товариство передало банку в іпотеку майнові права на незакінчені будівництвом квартири, в тому числі квартиру № 101, яка розташована на 15-ому поверсі у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1. ТОВ "Альянс-Висотбуд" належним чином не виконувало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 892 012,66 доларів США. Вищевказана іпотечна квартира перебуває у власності ОСОБА_3 Оскільки відповідачка набула всі права та обов'язки, які виникли за договором іпотеки від 2 липня 2008 року, а перехід права власності на іпотечне майно до іншої особи в силу статті 23 Закону України "Про іпотеку" не припиняє дію іпотеки, просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд" про визнання частково недійсними іпотечних договорів, в якому просила: визнати недійсним пункт 1.1. іпотечного договору № 51-07/204 від 1 липня 2008 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд" у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 101 на 15-му поверсі загальною площею 45 кв. м., розташовану у 16-поверховому 1-но секційному житловому будинку АДРЕСА_1; визнати недійсним пункт 1.1 іпотечного договору № 02-10/2628 від 2 липня 2008 року та договір про внесення змін № 992 від 30 червня 2009 року до іпотечного договору № 02-10/2628 від 2 липня 2008 року, що укладені між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд" у частині передачі в іпотеку майнових прав на вищевказану квартиру; визнати недійсним пункт 1.1. іпотечного договору № 02-10/2999 від 16 липня 2008 року та договір про внесення змін за № 993 від 30 червня 2009 року до іпотечного договору № 02-10/2999 від 16 липня 2008 року, що укладені між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд" у частині передачі в іпотеку майнових прав на вищезазначену квартиру; визнати недійсним пункт 1.1. іпотечного договору № 5462 від 12 серпня 2008 року, іпотечний договір № 02-10/3420 від 12 серпня 2008 року та договір про внесення змін № 991 від 30 червня 2009 року до іпотечного Договору № 02-10/3420 від 12 серпня 2008 року, що укладені між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд", у частині передачі в іпотеку майнових прав на спірну квартиру; зняти заборону відчуження за реєстраційним номером обтяження 7733428 на невизначене майно - майнові права на квартиру № 101 та виключити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження її іпотекою.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 посилалася на те, що 23 листопада 2010 року між нею та ТОВ "Альянс-Висотбуд" було укладено договір № 111/28 про інвестування будівництва шляхом купівлі-продажу цільових облігацій, за яким вона проінвестувала будівництво квартири. Цільові облігації були погашені за актом про передачу квартири від 23 липня 2012 року, згідно з яким погашення облігацій було здійснено відповідно до договору резервування приміщення, а саме квартири, яка є предметом спору. Згодом нею було отримано свідоцтво про право власності на квартиру. Вона вважає, що наявність договору про іпотеку порушує її права та охоронювані законом інтереси на квартиру, яка належить їй на праві власності. Підставою для визнання договору іпотеки недійсним вона вважає, ту обставину, що на час укладання цих договорів майнові права не могли бути предметом іпотеки, договори іпотеки були укладені в порушення договору про співробітництво, без згоди Управління капітального будівництва Одеської міської ради. Тому просила задовольнити її зустрічний позов у повному обсязі.

ПАТ "Укрсоцбанк" заперечило проти зустрічного позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не є стороною в іпотечних договорах, на момент їх укладення права та інтереси її не порушувалися, при укладенні іпотечних договорів між банком та ТОВ "Альянс-Висотбуд" майнові права на квартири передано в іпотеку банку в установленому законом порядку. Крім того, встановлено факт відсутності обтяжень на такі майнові права з боку третіх осіб. Спірні договори іпотек були укладені відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Приватним нотаріусом було внесено до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна іпотекою та накладено на нього заборону. У зв'язку з викладеним просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 1 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1.1 іпотечного Договору № 51-07/204 від 1 липня 2008 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд", у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 101, яка розташована на 15-ому поверсі у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним пункт 1.1 іпотечного договору № 02-10/2628 від 2 липня 2008 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд", у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 101, яка розташована на 15-ому поверсі у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним пункт 1.1 іпотечного Договору № 02-10/2999 від 16 липня 2008 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд", у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 101, яка розташована на 15-ому поверсі у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним пункт 1.1 іпотечного Договору № 02-10/3420 від 12 серпня 2008 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Альянс-Висотбуд", у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 101, яка розташована на 15-ому поверсі у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 689 грн. Стягнуто з ТОВ "Альянс-Висотбуд" на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 689 грн. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 26 серпня 2015 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45 кв. м., реєстраційний номер майна 37658326, власником якої є ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк", суд першої інстанції дійшов висновку про обрання банком неправильного способу захисту своїх порушених прав. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, місцевий суд виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" відхилено, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 01 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, надав усім доводам сторін та дослідженим доказам належну правову оцінку, у зв'язку з чим ухвалив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

У грудні 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 1 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не встановили, що ОСОБА_3 не є стороною іпотечних договорів, на час їх укладення не порушувалися її права та інтереси, суди не надали належної правової оцінки черговості укладення договорів, а також тому факту, що до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис про обтяження нерухомого майна іпотекою і накладено на нього заборону, не прийняли до уваги положення Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) як спеціального закону, що регулює спірні правовідносини та містить норми щодо умов укладення договору іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 24 квітня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 січня 2018 року справу № 523/13462/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

У березні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подала заперечення на касаційну скаргу та просила її відхилити, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування, оскільки судами правильно встановлено фактичні обставини справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей 213, 214, 315 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення судових рішень) щодо законності та обґрунтованості.

Судами встановлено, що 17 березня 2005 року між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та Управлінням капітального будівництва Одеської міської Ради було укладено Контракт № 24-05 на будівництво 16-ти поверхового житлового будинку № 28 з інженерними мережами в мкр. ІІІ-4-2 ж/м Котовського в м. Одеса, за умовами якого ТОВ "Альянс-Висотбуд" зобов'язалося своїми та залученими силами і коштами виконати будівництво вказаного житлового будинку, здати у встановлені цим контрактом строки об'єкт в експлуатацію відповідно до проектно-кошторисної документації, а Управління капітального будівництва Одеської міської Ради (Замовник) зобов'язалося надати підряднику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію та сумісно з підрядником передати об'єкт на баланс експлуатуючої організації.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за генеральним договором про співробітництво № 51-07/203, укладеного між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та АКБ СР "Укрсоцбанк", а також відповідними договорами купівлі-продажу безпроцентних (цільових) іменних облігацій, що є його невід'ємними частинами, 1 липня 2008 року між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та АКБ СР "Укрсоцбанк" було укладено нотаріально посвідчений іпотечний Договір № 51-07/204, за умовами якого ТОВ "Альянс-Висотбуд" як іпотекодавець передав в іпотеку АКБ СР "Укрсоцбанк" (іпотекодержателю) в забезпечення своїх зобов'язань майнові права, в тому числі на незакінчену будівництвом квартиру № 101, яка розташована на 15-ому поверсі у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1.

2 липня 2008 року між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", було укладено кредитний договір № 24-12/135, за умовами якого банк надав у кредит 1 009 323 доларів США, зі сплатою 12% річних та комісії, з кінцевим терміном повернення грошових коштів до 18 лютого 2009 року, який на підставі Додаткової угоди № 1 від 30 червня 2009 року було змінено до 7 серпня 2009 року.

В той же день між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та АКБ СР "Укрсоцбанк" було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 02-10/2628, за умовами якого ТОВ "Альянс-Висотбуд" як іпотекодавець передало в іпотеку банку (іпотекодержателю) в забезпечення своїх зобов'язань майнові права, в тому числі на незакінчену будівництвом вищевказану квартиру № 101. Договором про внесення змін до іпотечного договору були змінені терміни виконання зобов'язання.

З метою забезпечення належного виконання свого зобов'язання за кредитним договором № 24-12/155 між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та АКБ СР "Укрсоцбанк" вказаними сторонами 16 липня 2008 року було укладено іпотечний договір № 02-10/2999, за умовами якого ТОВ "Альянс-Висотбуд" передало в іпотеку банку в забезпечення своїх зобов'язань майнові права, в тому числі на незакінчену будівництвом спірну квартиру. В той же день договором про внесення змін № 1 було внесено зміни до іпотечного договору щодо термінів виконання зобов'язання.

12 серпня 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за Генеральним договором про здійснення кредитування № 24-12/179 між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та АКБ СР "Укрсоцбанк" було укладено іпотечний Договір № 02-10/3420, за умовами якого ТОВ "Альянс-Висотбуд" передав в іпотеку банку майнові права, в тому числі на спірну квартиру. В той же день договором про внесення змін № 1 до цього іпотечного договору було внесено зміни щодо термінів виконання зобов'язання.

На підставі вказаних договорів до Державного реєстру іпотек були внесені відповідні відомості.

Для виконання підрядних робіт з будівництва зазначеного багатоповерхового житлового будинку ТОВ "Альянс-Висотбуд" прийняло рішення про залучення грошових коштів інвесторів шляхом укладення договорів купівлі-продажу майнових прав з фізичними особами-інвесторами. На підставі отриманих у ТОВ "Альянс-Висотбуд" документів ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру від 6 вересня 2012 року.

ТОВ "Альянс-Висотбуд" порушило умови кредитного договору № 24-12/135, у зв'язку з чим станом на 15 червня 2015 року виникла заборгованість по кредиту в розмірі 892 012,66 доларів США, що за курсом НБУ становило 18 784 742 грн.

Звітом про незалежну оцінку майна, проведеним Приватним підприємством "Енергомакс" 30 липня 2015 року визначено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, яка перебувла в іпотеці банку, становила 730 тис. грн.

Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку" (898-15) , за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України (254к/96-ВР) та складається з Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Господарського кодексу України (436-15) , цього Закону й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) , який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, і частково Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) , який установлює обов'язковість іпотеки при забезпеченні договорів між забудовником і стороною, яка фінансує будівництво.

За змістом частин 1, 3 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтями 1, 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договорів іпотеки) (далі - Закон № 898-IV (898-15) ) визначено, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

На час укладення спірних договорів іпотеки (1, 2, 16 липня та 12 серпня 2008 року) стаття 5 Закону № 898-IV не визначала майнові права як предмет іпотеки, а відповідні зміни до цієї статті були внесені Законом № 800-VІ від 25 грудня 2008 (800-17) року.

Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) (далі - Закон № 979-IV (979-15) ) (у редакції, яка була чинною на час укладення спірних договорів) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Отже, предметом правового регулювання Закону № 979-IV (979-15) є відносини з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 2 липня 2008 року між ТОВ "Альянс-Висотбуд" та АКБ СР "Укрсоцбанк".

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі і Закону № 898-IV (898-15) (25 грудня 2008 року).

За змістом статей 215, 216 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Оскільки оспорюваними договорами передано в іпотеку майнові права на квартиру, які належать ОСОБА_3, тому вона відповідно до положень статей 15, 16, 215, 216 ЦК України має право оспорювати зазначені іпотечні договори в судовому порядку, оскільки ці договори стосуються її прав та інтересів.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, визнаючи недійсними договори іпотеки № 02-10/2628 від 02 липня 2008 року, № 51-07/204 від 01 липня 2008 року, № 02-10/2999 від 16 липня 2008 року та № 02-10/3420 від 12 серпня 2008 року в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 101, яка розташована на 15-му поверсі у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, в силу статей 203, 215 ЦК України, виходив з того, що вказані договори укладені з порушенням вимог частини другої статті 583 ЦК України та статті 5 Закону № 898-IV в редакції, яка була чинною на час укладення договорів іпотеки.

Також суди, врахувавши правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-8цс13, дійшли обґрунтованого висновку про те, що майнові права на спірну квартиру у незавершеному будівництвом житловому будинку, власником якої на даний час є ОСОБА_3, відповідно до положень Закону № 898-IV (898-15) у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли були предметом іпотеки, а відтак ТОВ "Альянс-Висотбуд" неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права АКБ СР "Укрсоцбанк".

Крім того, судами правильно встановлено, що ОСОБА_3 у повному обсязі проінвестувала будівництво спірної квартири власними коштами, що засвідчує її право на отримання у власність цього житлового приміщення, а тому відсутність у ТОВ "Альянс-Висотбуд" правових обтяжень щодо укладення договорів іпотеки з АКБ СР "Укрсоцбанк" на момент вчинення цих правочинів, не має правового значення для вирішення даної справи.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до договорів іпотеки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані угоди не стосуються її прав, а відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 1.1. іпотечного договору № 5462 від 12 серпня 2008 року, виходили з того, що позивачкою всупереч положенням статей 10, 60 ЦПК не доведено заявлених вимог.

Відмовляючи ОСОБА_3 у знятті заборони відчуження за реєстраційним номером обтяження 7733428 на невизначене майно - майнові права на спірну квартиру та у виключенні з Державного реєстру іпотек записів про обтяження її іпотекою, суди врахували роз'яснення, викладені у пунктах 8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , та дійшли правильного висновку про те, що суб'єкт проведення реєстраційних дій, який здійснює скасування попередньої реєстрації, не є відповідачем у даній справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також погоджується із висновками судів щодо відмови ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на наступне.

Частиною першою статті 33 Закону № 898-IV визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Частина 3 цієї статті вказує на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом частини першої статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Згідно з частиною другою цієї статті рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Як вбачається з договорів іпотеки від 1 липня 2008 року № 51-07/204, від 2 липня 2008 року № 02-10/2628, від 16 липня 2008 року № 02-10/2999 та від 12 серпня 2008 року № 02-10/3420 (пункти 4.5.3.), сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону № 898-IV.

Отже, ПАТ "Укрсоцбанк" мало право у досудовому порядку задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, який прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

При не реалізації свого права у вирішенні спору в позасудовому порядку шляхом проведення реєстрації свого права власності на предмет іпотеки (стаття 37 Закону № 898-IV) банк має право на пред'явлення до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав, визначених статтею 39 цього Закону.

Таким чином, залишаючи без задоволення первісні позовні вимоги і частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212- 215, 303, 304, 316 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент укладення спірних іпотечних договорів законних прав ОСОБА_3 порушено не було, оскільки договір про інвестування будівництва шляхом купівлі-продажу цільових облігацій укладено лише 23 листопада 2010 року і на той момент вже існували спірні іпотечні договори, не заслуговують на увагу, оскільки позивачка за зустрічним позовом набула у власність квартиру, на яку банк просить звернути стягнення в судовому порядку на підставі вказаних договорів іпотеки, а тому ці договори порушують її права, оскільки укладені з порушенням вимог чинного на той час законодавства. Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15 та від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги положення Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) , оскільки вказаний Закон не застосовується до спірних правовідносин, так як встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-8цс13.