відповідач - приватне акціонерне товариство "Спеціальне науково-реєстраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна реставрація",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року у складі суддів: Шоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеус А. М.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім Комфорт" (далі - ОСББ "Дім комфорт"), приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реєстраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна реставрація" (ПрАТ "СНРПБВ АТ "Україна реставрація") про визнання недійсним акта приймання-передачі житла для використання як службового.

Позовна заява мотивована тим, що він як власник квартири АДРЕСА_1, звернувся до обслуговуючої організації ОСББ "Дім комфорт" щодо отримання інформації про причини шуму зі стелі у його квартирі та отримав відповідь, що приміщення на технічному поверсі переплановані у квартиру АДРЕСА_2 Зазначає, що 3 січня 2014 року ПрАТ "СНРПБВ АТ "Україна реставрація" як забудовник будинку передав ОСББ "Дім комфорт" як балансоутримувачу будинку за актом приймання-передання роботи з перепланування зазначеної квартири у службове житло за розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради.

На свій запит до виконавчого органу Київської міської ради позивач дізнався, що до переліку із 17 квартир, отриманих Департаментом будівництва та житлового забезпечення від замовника по будівництву АТЗТ "Україна-Реставрація", на виконання розпорядження Київської міської ради від 25 травня 2007 року № 617, як службових жилих приміщень, квартира АДРЕСА_2 не була включена.

Заперечуючи факт передання спірного приміщення обслуговуючій будинок організації, просив визнати недійсним акт приймання-передання житла для використання як службового від 3 січня 2014 року, складеного між ПрАТ "СНРПБВ АТ "Україна реставрація" та ОСББ "Дім Комфорт".

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСББ "Дім комфорт" 1 400,00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб для захисту свого права, оскільки акт приймання-передання не може визнаватися судом недійсним, а тому, відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а висновок суду про те, що порушене право позивача не підлягає захисту у обраний ним спосіб, є правильним.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що порушення його прав, передбачених статтями 368, 369 ЦК України, статтями 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статтею 4 ЖК Української РСР, що виявилися у проведенні без його згоди як співвласника будинку ремонтних робіт і прийнятті спірних приміщень, є доведеними, а обраний ним спосіб захисту зазначеного права відповідає закону.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСББ "Дім Комфорт", ПрАТ "СНРПБВ АТ "Україна реставрація" про визнання недійсним акта приймання-передання житла для використання як службового, передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційний суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи касаційної скарги, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки судові рішення у справі ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 3 січня 2014 року ПрАТ "СНРПБВ АТ "Україна реставрація" було передано ОСББ "Дім комфорт" виконані роботи з перепланування технічного 17-го поверху під квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, про що сторонами складено акт приймання-передання житла для використання як службового.

Частинами першою та другою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання правочину недійсним.

Спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що акт приймання-передання житла для використання як службового від 3 січня 2014 року порушує його права, як співвласника будинку та підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України недійсність правочину є недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Складення акта приймання-передання житла для використання як житлового самостійного значення не має та не призводить до виникнення, зміни або припинення права у сторін, що його підписали.

Враховуючи, що оскаржений акт приймання-передання виконаних робіт не носить характеру правочину, у розумінні статті 203 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 доведено порушення його прав співвласника житлового будинку не заслуговують на увагу, оскільки суди відмовили у позові за безпідставністю заявлених позовних вимог, які не можуть бути задоволені у спосіб визнання правочину недійсним.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами вимог статей 3, 4, 10 ЦПК України та не встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, є безпідставним, ураховуючи, що ОСОБА_4 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав через визнання недійсним акта приймання-передання житла, що не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав особи.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.