Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року у складі судді Гуденко О. А., та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 2 червня 2016 року у складі суддів: Мурлигіної О. Я., Козаченка В. І., Царюк Л. М.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 26 вересня 2003 року позивач перебувала з ОСОБА_5 у шлюбі, який розірвано за рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2014 року. Крім того, зазначала, що спільно проживати сторони почали задовго до реєстрації шлюбу. За період шлюбу подружжя придбавали житловий будинок, квартиру, земельні ділянки, автомобіль та інші побутові речі, робили грошові заощадження. Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна.

Оскільки спільне майно фактично знаходиться у володінні та розпорядженні відповідача, з урахування уточнень позовних вимог позивач просила: встановити факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2003 року по 26 вересня 2003 року; визнати спільною сумісною власністю: квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_2 земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_3, автомобіль Nissan Almera II Hatchback, державний номерний знак НОМЕР_1, депозитний вклад "Стандарт", відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_5, у сумі 48 000 дол. США та грошову суму, що знаходиться на поточному рахунку ОСОБА_5 в АТ "УкрСиббанк", у сумі 32 000 дол. США; поділити спільне майно у рівних частках, визнавши за нею право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частини земельних ділянок, що знаходиться по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, визнати за нею право власності на телевізор Philips, диван та два крісла, тенісний стіл, автомийку Karcher, газонокосарку бензинову, спальний гарнітур, диван "Калинка", дитячу спальню "Аванті", залишити у власності відповідача 1/2 частини зазначеного вище майна, автомобіль марки Nissan Almera II Hatchback, державний номерний знак НОМЕР_1, телевізор Philips, басейн, газонокосарку електричну, човен резиновий, гойдалку надвірну, плетені меблі, кавоварку, ноутбук; стягнути з ОСОБА_5 на її користь 40 000 дол. США.

У червні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу сторони придбали ще один автомобіль та інше майно, яке знаходиться у володінні ОСОБА_4 та не включене нею до переліку спільного сумісного майна. Просив визнати за ним та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину: автомобіля Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_2, комплекту зимової автомобільної гуми, двох диванів, двох гірських велосипедів, відеокамери Sony, ігрової приставки Sony PlayStation та ігор до неї, фотоапарата Sony, тренажера, набору позолочених ножів та виделок, миючого пилососу, дитячу спальню Аванті з шафою. Просив виділити у власність ОСОБА_4 зазначене вище майно на загальну суму 682 000 грн, а у його власності залишити будинок та обидві земельні ділянки.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року у складі судді Гуденко О. А. позовні вимоги ОСОБА_4 та вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на частку майна за кожним на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_2, на 1/2 частини земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2, загальною площею 1000 кв. м, на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована по вул. Рябінова, 12-А. Залишено у власності ОСОБА_5 автомобіль марки Nissan Almera II Hatchback, державний номерний знак НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 944 890,51 грн, що становить 1/2 частину депозитного вкладу "Стандарт" в ПАТ КБ "ПриватБанк" та 1/2 частини грошової суми на поточному рахунку ОСОБА_5 за договором в АТ "УкрСиббанк". У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та вимог зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 000 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельні ділянки та житловий будинок є спільною сумісною власністю, оскільки були придбані ОСОБА_5 у період перебування в шлюбі з ОСОБА_4 Стягуючи на користь позивачки грошові кошти, суд виходив з того, що відповідач розмістив депозитний вклад у банку та вносив кошти на відкритий на своє ім'я інший банківський рахунок під час перебування сторін у шлюбі і попри те, що розпорядився ними після фактичного припинення шлюбних відносин, частки сторін є рівними та підлягають розподілу порівну. Крім зазначеного, суд виходив з того, що ОСОБА_4 здійснила відчуження придбаного у шлюбі автомобіля марки Nissan X-Trail без згоди ОСОБА_5, тому на користь останнього з позивачки підлягає стягненню компенсація 1/2 частини його вартості. Оскільки у власності ОСОБА_4 залишається автомобіль марки Nissan Almera II Hatchback, державний номерний знак НОМЕР_1, суд дійшов висновку про взаємозалік вимог позивача та вимог зустрічного позову. Відмовляючи у визнанні спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1, суд виходив з того, що зазначена квартира придбана відповідачем 28 січня 1999 року під час перебування в іншому шлюбі, а чинний на час виникненням правовідносин КпШС України (2006-07) 1969 року регулював лише майнові відносини осіб, що перебували у шлюбі. Щодо іншого майна, стосовно якого заявляли позовні вимоги, суд виходив з недоведеності наявності у сторін цього майна. У встановленні факту проживання позивача з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу суд відмовив з тих підстав, що ОСОБА_5 у період часу, у який ОСОБА_4 просить встановити зазначений факт, перебував у іншому шлюбі.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 2 червня 2016 року у складі суддів: Мурлигіної О. Я., Козаченка В. І., Царюк Л. М. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовуються доказами у справі. Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що зняття ним коштів з власних банківських рахунків було здійснено в інтересах та на користь сім'ї.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити судові рішення попередніх інстанції у частині стягнення на користь позивача грошових коштів за банківським вкладом та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_4 104 272,22 грн, що становить 1/2 частини депозитного вкладу в АТ "УкрСиббанк".

Касаційна скарга мотивована тим, що за встановлених обставин у справі суд припустив, що після фактичного припинення шлюбних відносин кошти з відкритих на його ім'я банківських рахунках витрачались ним на особисті потреби, не в інтересах сім'ї. Зазначає, що судами не було враховано факти одноособового розпорядження сторонами грошовими коштами з депозитних рахунків, надані ним документи на підтвердження цих обставин та стягнуто з нього 36 230 дол. США у перерахунку на гривні за курсом до долара США станом на 13 лютого 2016 року. Вважає, що на час припинення шлюбу залишок грошових коштів на банківських рахунках становив 25 020,38 дол. США, з яких 1/2 частини вкладу становить 12 510 дол. США, що в перерахунку у гривні на час їх зняття з рахунків становило 162 022,22 грн, та з урахуванням взаємозаліку позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню 104 272,22 грн.

Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до суду касаційної інстанції не надходив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що із 26 вересня 2003 року по 4 грудня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

29 січня 2014 року ОСОБА_5 уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір на вклад (депозит) "Стандарт" строком на 1 рік, відповідно до умов якого банк прийняв для розміщення на депозитному вкладі грошові кошти у сумі 48 000 дол. США.

У травні 2014 року ОСОБА_5 уклав з ПАТ "УкрСиббанк" договір на відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків. У період з 13 червня 2014 року по 22 вересня 2014 року банківський рахунок поповнювався на загальну суму 46 870,38 дол. США.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, у разі встановлення під час розгляду судом вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується під час поділу.

Встановивши, що грошові кошти з банківських рахунків, відкритих на ім'я відповідача у період шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що використання їх ОСОБА_5 не в інтересах сім'ї проти волі ОСОБА_4 має враховуватись під час поділу майна подружжя виходячи з рівності часток позивача та відповідача.

Доводи касаційної скарги, що на момент фактичного припинення шлюбних відносин на депозитному вкладі "Стандарт" в ПАТ КБ "ПриватБанк" залишилось 0 дол. США, а з поточного рахунка в АТ "УкрСиббанк" при поділі майна подружжя має враховуватись залишок грошових коштів у сумі 25 020,38 дол. США, не заслуговує на увагу з таких підстав.

ОСОБА_5 не заперечує, що фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_4 припинено у жовтні 2014 року.

Судами встановлено, що договір на вклад у ПАТ КБ "ПриватБанк" достроково розірваний 14 жовтня 2014 року, а грошові кошти з депозиту у сумі 46 439,70 дол. США було перераховано на банківський рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_6, який відповідачу доводиться батьком.

Зазначені обставини ОСОБА_5 не спростовує, доказів на підтвердження того, що розпорядження цими коштами здійснено за отримання згоди від позивача, не надано.

Зняття відповідачем грошових коштів з поточного рахунка в АТ "УкрСиббанк" на загальну суму 30 500,74 дол. США після фактичного припинення шлюбних відносин підтверджується банківською випискою по картковому рахунку.

Різниця з визнаною ОСОБА_5 сумою у 25 020,38 дол. США належними й допустимими доказами не спростована та є припущенням.

Доводи касаційної скарги про те, що частка у спільному сумісному майні подружжя на грошові кошти має визначатися виходячи з обмінного курсу долара США до гривні на момент припинення шлюбних відносин, є неприйнятними, ураховуючи, що банківські рахунки відкривались у іноземній валюті. ОСОБА_4 заявляла вимоги про стягнення з відповідача грошової суми (доларів США) в гривневому еквіваленті, а положення законодавства не містять заборони на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни курсу національної валюти України до іноземних валют.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 2 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.