Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О.,

КузнєцоваВ. О.,

ОлійникА. С. (суддя-доповідач),

Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічний акціонерне товариство "Дельта Банк",

представник відповідача - МединськийМаксим Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Дрішлюка А. І., Процик М. В. від 13 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позов обґрунтовано тим, що 23 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу "Зростаючий on-line" в сумі 12003 доларів США на строк до 6 серпня 2014 року включно, а 15 жовтня 2014 року він звернувся до відділення ПАТ "Дельта Банк" із заявою про отримання вкладу та процентів. На неодноразові звернення позивача із аналогічними заявами про повернення суми депозиту, ПАТ "Дельта Банк" відмовило йому у видачі вкладу з нарахованим процентами. Порушуючи умови договору депозитного вкладу, відповідач не видав вклад та проценти за ним. Позивач просив стягнути на його користь з ПАТ "Дельта Банк" суму вкладу у розмірі 12003 доларів США; зобов'язати банк нарахувати проценти за вкладом у розмірі передбаченому пунктом 1.4. договору банківського вкладу та стягнути 600 доларів США на відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання судового збору.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_4 кошти за договором вкладу у розмірі 5 108, 88 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ "Дельта Банк" порушило зобов'язання за договором банківського вкладу, укладеним між банком та позивачем, а тому залишок невиплачених коштів за договором і проценти за ним підлягають стягненню з банку на користь позивача у розмірі 5 108, 88 доларів США. Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, з тих підстав, що відшкодування такої шкоди законом не передбачено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року про стягнення коштів за договором банківського вкладу скасовано і ухвалено нове про відмову в позові.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з 3 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку, а тому захист інтересів позивача повинен відбуватися відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон). Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (15 липня 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом, який є спеціальним і підлягає застосуванню при вирішенні вказаного спору. Позивачем не надано докази про неможливість отримання коштів за договором банківського вкладу, а обмеження у видачі готівкових коштів на добу, встановлені Національним банком України, не є підставою для визнання дій банку неправомірними.

22 березня 2016 року Артем'єва К. М. в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року, у якій просить скасувати рішення cуду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

30 березня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

21 вересня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції керувався постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) №540 від 29 серпня 2014 року "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитних ринків України", яка набрала чинності з 2 вересня 2014 року та постановою Правління НБУ №758 від 1 грудня 2014 року "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 3 грудня 2014 року і була чинною до 3 лютого 2015 року, відповідно до яких банки були зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах 15000 грн на добу на одного клієнта. Проте не врахував, що позивач кошти так і не отримав. Відповідно до частини шостої статті 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився. Договір банківського вкладу припинив свою дію 6 серпня 2014 року, а тимчасову адміністрацію було запроваджено з 3 березня 2015 року.

У травні 2016 року ПАТ "Дельта Банк" подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції встанволено, що відповідачем не порушено зобов'язання за договором. Відповідно до умов договору позивач не звертався до банку із заявою про повернення суми банківського вкладу з виплатою процентів та розірвання договору, а 15 жовтня 2014 року звернувся лише із заявою про повернення процентів у розмірі 470 доларів США. Позивач звернувся із вимогою про отримання коштів під час дії обмежень, встановлених для банків НБУ, перешкоди у їх отриманні не доведено. Банк не порушив умови спірного договору. Суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що захист інтересів позивача має відбуватися на підставі спеціального Закону, який має бути застосований до спірних правовідносин, оскільки судове рішення ухвалено під час дії в АТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації. Встановлене пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами за договорами банківського вкладу. Позивач не заперечував і є доведеним, що 26 червня 2015 року він отримав належні йому кошти у межах 200 000 грн гарантованої суми виплати, що проводиться Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Залишок коштів позивач - вкладник має право отримати у порядку проведення ліквідаційної процедури, що передбачено спеціальним законодавством. ПАТ "Дельта Банк" акцептовано кредиторську вимогу скаржника на суму 5 108,88 доларів США, виплата якої буде здійснюватися в четверту чергу відповідно до Закону.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 липня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий on-line" у доларах США на суму 12003 доларів США строком до 6 серпня 2014 року (включно) зі сплатою 8, 25 % річних.

Згідно з випискою з поточного рахунку за період з 26 червня 2015 року по 8 травня 2015 року ОСОБА_4 отримав 7 311, 85 доларів США, залишок на його рахунку складав 5 108, 88 доларів США ( а.с. 72).

Пунктом 1.11. договору банківського вкладу від 23 липня 2014 року встановлено, що у разі, якщо вкладник за цим договором не витребує суму вкладу шляхом надання письмової заяви до закінчення операційного дня відповідного відділення банку останнього дня строку, встановленого пунктом 1.3. цього договору, дія цього договору вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же самих умовах (окрім розміру процентної ставки). У разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу зі спливом строку, автоматично встановленого при продовженні дії цього договору, дія цього договору кожен наступний раз вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же самих умовах (окрім розміру процентної ставки), проте загальний термін залучення вкладу за цим договором не може складати більше 12 періодів продовження строку дії цього договору.

15 жовтня 2014 року позивач звернувся до голови Правління ПАТ "Дельта Банк" із заявою про повернення суми вкладу за договором банківського вкладу.

16 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про закриття його рахунку та повернення коштів.

Відповідно до підпункту 9 пункту 6 постанови Правління НБУ №758 від 1 грудня 2014 року "Про врегулювання ситуації на грошово - кредитному та валютному ринках України"уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Судами також встановлено, що з 3 березня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ від 2 березня 2015 року про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку.

Апеляційним судом встановлено, що після закінчення дії договору, 6 серпня 2014 року ОСОБА_4 не звертався до банку із заявою про повернення йому банківського кладу з процентами, а 15 жовтня 2014 року вперше звернувся із заявою про повернення йому лише процентів у розмірі 470 доларів США, що не можна вважати заявою про розірвання договору. З огляду на встановлені обставини та надані докази апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 звернувся з вимогою про отримання коштів під час дії обмежень, встановлених для банків НБУ.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку -це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другоїстатті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, дослідивши всі обставини в їх сукупності,правильно застосував до спірних правовідносин положення Закону та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації та встановлення процедури виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку вимоги позивача про стягнення грошових коштів за депозитним договором з відповідача у будь-який інший спосіб, аніж це передбаченоЗаконом, не підлягають задоволенню. Крім того, позивачем не надано доказів напідтвердження того, що у встановленомуЗаконом порядку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб йому відмовлено отримати грошові кошти, тому посилання в касаційній скарзі на те, що банк повинен повернути залишок коштів у розмірі 5108,88 доларів США за депозитним договором є безпідставними.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 має право звернутися із заявою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що буде належним способом захисту його прав за встановлених обставин.

Доводи касаційної скарги про порушення судами вимог матеріального та процесуального права є необгрунтованими, оскільки не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові щодо стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409- 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.