розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року в складі суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про збільшення частки у праві спільної часткової власності.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_6 він є власником 1/3 частини житлового будинку з відповідними господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2000 року.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 2 жовтня 2001 року ОСОБА_5 є спадкоємцем 1/3 частини будинку після смерті ОСОБА_6

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 2 жовтня 2001 року ОСОБА_5 є спадкоємцем 1/3 частини будинку після смерті ОСОБА_7, всього в спірному будинку їй належить 2/3 частини.

Він проживав у спірному будинку разом із батьками, допомагав його будувати, проводив поточні та капітальні ремонти.

У 2007 році на його замовлення оцінювачем було проведено оцінку вартості житлового будинку. Згідно з висновком про вартість майна, ринкова вартість об'єкта оцінки становила 133 450 грн (загальна вартість з податком на додану вартість становила160 140 грн).

Однак, оскільки будівництво будинку було розпочато у 1958 році, станом на 2007 рік будинок потребував капітального ремонту, внаслідок проведених робіт, вартість будинку значно зросла.

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про реальний поділ будинку та господарських споруд. У вказаній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, згідно з висновком якої вартість будинку становить 283 718 грн. Таким чином, за рахунок проведених ним ремонтних робіт з покращення стану будинку, його вартість зросла майже вдвічі - на 123 578 грн. Вартість частки відповідача в будинку у 2007 році становила 106 760 грн (160 140 грн х 2/3), а з урахуванням вартості проведених ним покращень частка відповідача становить 37,62 % (106 760 грн х 100 : 283 718 грн). Його частка з урахуванням покращень в будинку становить 62,38 % (100 % - 37,62 %).

Таким чином, ОСОБА_4 вважав, що його частку у праві спільної часткової власності слід збільшити до 62/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2015 року в складі судді Грицай М. М. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Збільшено частку ОСОБА_4 у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до 62/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 62/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд (без урахування самочинного будівництва - сараю "Б" розміром 4,45 м x 4,45 м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визначено частку ОСОБА_5 у спільній частковій власності на житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 38/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 38/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд (без урахування самочинного будівництва - сараю "Б" розміром 4,45 м x 4,45 м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_5 було відомо про вкладення позивачем особистих коштів у проведення реконструкції будинку та капітальний ремонт.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5, якій у спільному майні - житловому будинку з відповідними господарськими спорудами, на праві власності належить 2/3 частини, надавала згоду на проведення в будинку капітального ремонту та його реконструкції.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення частини третьої статті 357 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

10 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 успадкували по 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1

ОСОБА_5 у порядку спадкування за заповітом успадкувала 1/3 частини вказаного майна після смерті матері ОСОБА_7

Будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 - 1/3 ідеальних часток, за ОСОБА_5 - 2/3 ідеальних часток.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 в частині збільшення його частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до 62/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та визнання за ОСОБА_4 право власності на 62/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд (без урахування самочинного будівництва - сараю "Б" розміром 4,45 м х 4,45 м), суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 було відомо про вкладення позивачем особистих коштів у проведення реконструкції будинку та капітальний ремонт.

Разом із тим, з огляду на довідку комунального підприємства Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 23 жовтня 2014 року № 2151, житлова площа будинку змінена лише на 4,9 кв. м за рахунок внутрішніх перепланувань, що не потребують дозвільної документації, отже не є капітальною перебудовою.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачу було відомо про реконструкцію будинку не ґрунтуються на законі, оскільки поняття "поставити до відома" та "отримати згоду" в розумінні статті 357 ЦК України не є тотожними.

Статтею 357 ЦК України, яка регулює визначення часток у праві спільної часткової власності, передбачено не повідомлення про проведення робіт, а згода всіх співвласників майна на таке поліпшення, що за своєю сутті є різними поняттями. У даному випадку згода співвласників має характер правочину, оскільки породжує у іншого співвласника право на збільшення частки у спільному майні.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 надавала згоду на проведення в будинку ремонту, яка відповідає формі правочину щодо нерухомого майна відповідно до глави 16 розділу IV ЦК України (435-15) .

Саме з цих підстав апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові, з чим погоджується й касаційний суд, зазначаючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) роз'яснено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5, якій у спільному майні належить на праві власності 2/3 частини будинку, надавала згоду на проведення в будинку капітального ремонту та його реконструкції, такі докази позивачем не було надано суду апеляційної інстанції, що спростовує посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом положень частини третьої статті 357 ЦК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.