розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу № 38 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року у складі судді Ванівського Ю. М. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року у складі суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., Павлишина О. Ф.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до житлово-будівельного кооперативу № 38 (далі - ЖБК № 38) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вони проживають у квартирі АДРЕСА_1, власником якої згідно реєстраційного посвідчення є позивач ОСОБА_2 Будинок АДРЕСА_1 належить ЖБК № 38. Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 611 від 19 червня 2008 року "Про реконструкцію АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху" дозволено ЖБК № 38 за власні кошти здійснити реконструкцію вказаного будинку та влаштування дворівневих квартир за рахунок об'єму шатрового даху згідно з проектними пропозиціями. Відповідач виконував роботи з надбудови мансардного поверху без дозволу інспекції Держархбудконтролю у Львівській області, тому 10 грудня 2009 року розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 768 скасовано розпорядження районної адміністрації від 19 червня 2008 року № 611. 22 грудня 2009 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження "Про демонтаж самовільної надбудови по АДРЕСА_1" та пунктом 2 вказаного розпорядження зобов'язано ОСОБА_6 терміново припинити самовільно розпочаті будівельні роботи з надбудови будинку АДРЕСА_1, у двотижневий термін демонтувати самовільно збудовані конструкції, відновити покрівлю та привести будинок у попередній стан.

Зазначали, що інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано припис ЖБК № 38 № 1/850Ф від 11 грудня 2009 року про приведення покрівлі будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану. Згідно листа вказаної інспекції від 02 липня 2010 року № 5118 повторною перевіркою, проведеною 29 січня 2010 року, встановлено факт невиконання припису № 1/850Ф від 11 грудня 2009 року, про що складено акт. Вказаними діями відповідачів їм завдано збитків, оскільки їх квартира розташована на п'ятому поверсі, внаслідок добудови зазнала пошкоджень, а також завдано моральну шкоду, якої вони зазнали внаслідок пошкодження майна.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили стягнути із відповідача вартість відновлювального ремонту квартири у розмірі 22188 грн, інфляційні нарахування на суму збитків у розмірі 14 289 грн 07 коп., пов'язані із тривалістю розгляду справи внаслідок втрати судового провадження, та відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 25 940 грн, на користь ОСОБА_2 - 5 тис. грн.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ЖБК № 38 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 відшкодування вартості майнової шкоди у розмірі 36 477 грн 07 коп. Стягнуто із ЖБК № 38 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 03 тис. грн на кожного. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пошкодження квартири АДРЕСА_1 перебуває у причинному зв'язку із порушенням відповідачем ДБН при будівництві шостого та мансардного поверхів, дозвіл на будівництво яких був заборонений, а тому вартість відновлювального ремонту квартири підлягає стягненню на користь позивачів із заподіювача шкоди. Крім того, діями відповідача позивачам завдано моральної шкоди, оскільки санітарний і технічний стан квартири, в якій вони проживають, значно погіршився, внаслідок чого вони змушені терпіти ряд незручностей у користуванні своїм помешканням.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що між діями відповідача щодо незаконного будівництва та шкодою, яка настала у вигляді пошкодження квартири АДРЕСА_1, існує причинний зв'язок, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення із відповідача майнової шкоди із нарахуванням інфляційних втрат, які нараховуються на усі грошові вимоги. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що сам факт неможливості проживання у спірній квартирі через неправомірні дії відповідача є підставою відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги щодо неналежності позивача ОСОБА_1 апеляційним судом відхилено із посиланням на те, що ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі разом із матір'ю та був із нею членом однієї родини.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ЖБК № 38 просить скасувати рішення судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою скасування оскаржуваних судових рішень заявник вказує те, що право на відшкодування шкоди майну має власник, а ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру не належить, у зв'язку з чим суди безпідставно стягнули на його користь вартість шкоди. Крім того, необґрунтовано стягнуто судами інфляційні втрати, оскільки стаття 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. Завдання моральної шкоди не доведено належними доказами.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що судами вірно встановлено, що пошкодження квартири АДРЕСА_1 перебуває у причинному зв'язку із порушенням відповідачем ДБН при будівництві шостого та мансардного поверхів, дозвіл на будівництво яких був заборонений, а тому вартість відновлювального ремонту квартири підлягає стягненню із заподіювача шкоди.

15 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судами встановлено, що 19 червня 2008 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження № 611 "Про реконструкцію будинку АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху", яким надано відповідачу ЖБК-38 дозвіл за власні кошти здійснити реконструкцію вказаного будинку та влаштування дворівневих квартир за рахунок об'єму шатрового даху згідно з проектними пропозиціями.

10 грудня 2009 року розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 768 скасовано вказане розпорядження районної адміністрації від 19 червня 2008 року № 611, оскільки ЖБК-38 проводило виконання будівельних робіт з надбудови мансардного поверху без дозволу інспекції Держархбудконтролю у Львівській області.

22 грудня 2009 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження "Про демонтаж самовільної надбудови на АДРЕСА_1" та пунктом 2 вказаного розпорядження зобов'язано ОСОБА_6 терміново припинити самовільно розпочаті будівельні роботи з надбудови будинку АДРЕСА_1, у двотижневий термін демонтувати самовільно збудовані конструкції, відновити покрівлю та привести будинок у попередній стан.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2, а ОСОБА_1 має за вказаною адресою зареєстроване місце проживання.

Відповідно до висновку № 1279 судової інженерно-технічної експертизи від 24 грудня 2013 року використання за призначенням на момент проведення даної експертизи квартири АДРЕСА_1 неможливо, квартира потребує проведення відновлювального ремонту. Роботи щодо реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 з надбудовою шостого та мансардного поверхів виконані з грубим порушенням діючих державних будівельних норм. Вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 становить 22 188 грн.

За доводами касаційної скарги оспорюється правомірність нарахування судами на вказану суму майнової шкоди інфляційних втрат.

Позовні вимоги в цій частині не обґрунтовувалися неналежним виконанням грошового зобов'язання як підставою нарахування інфляційних втрат, суди вирішили справу в цій частині не на підставі статті 625 ЦК, а тому колегія суддів не перевіряє правильність застосування вказаної норми у спірних правовідносинах.

Нарахування інфляційних втрат у позовній заяві пов'язано із втратою купівельної спроможності грошових коштів у розмірі 22 188 грн внаслідок подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Таким чином, сума відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі пошкодженням майна, не підлягає індексації, тобто оспорювану суму інфляційних втрат у розмірі 14 289 грн 07 коп. судами стягнуто без урахування положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) .

Згідно частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) не був застосований судами для правильного вирішення спору, неправильне застосування судами норм матеріального права не потребує додаткового дослідження доказів, а тому в цій частині судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у стягненні інфляційних втрат у розмірі 14 289 грн 07 коп.

Щодо підстав стягнення сум відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1, необхідно зазначити таке.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2, а ОСОБА_1 має за вказаною адресою зареєстроване місце проживання.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України (435-15) , поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Таким чином, користувач майна має право на відшкодування збитків, завданих його пошкодженням, у випадку понесення ним витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого майна.

Разом з тим, судами стягнуто вартість прогнозованого (який необхідно провести) відновлювального ремонту квартири, а не реальні витрати, понесені на ремонт квартири у тому числі й ОСОБА_1, а тому стягнення сум відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 не узгоджується із правильним застосуванням норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити на підставі статті 412 ЦПК України.

Розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 визначено судами за вимогами розумності та справедливості з урахуванням характеру правопорушення відповідача, глибини фізичних і душевних страждань ОСОБА_2, пов'язаних із пошкодженням майна, тобто у відповідності до статі 23 ЦК України (435-15) , а тому підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

В іншій частині оскаржувані судові рішення залишаються без змін за статтею 410 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу № 38 задовольнити частково.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року скасувати в частині вирішення позову ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу № 38 про відшкодування майнової та моральної шкоди та в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до житлово-будівельного кооперативу № 38 про стягнення інфляційних втрат.