Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Сумська обласна організація Українське товариство мисливців та рибалок,

третя особа - голова Сумської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок Харченко Юрій Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми у складі судді Кондратенка М. В., від 6 квітня 2016 року, та ухвалу апеляційного суду Сумської області у складі суддів: Гагіна М. В., Ільченко О. О., Попруги С. В., від 24 листопада 2016 року,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Сумської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі - Сумська обласна організація УТМР), третя особа - голова Сумської обласної організації УТМР Харченко Ю. С., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання наказів і постанов незаконними, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 грудня 2007 року позивач працював у відповідача на посаді юриста. 20 березня 2010 року був обраний членом президії Сумської обласної організації УТМР, а 30 березня 2010 року її секретарем. 3 березня 2014 року головою Сумської обласної УТМР видано наказ № 13/1-к про переведення працівників товариства, в тому числі й позивача, на неповний робочий день з підстав фінансової кризи. Не погоджуючись з таким наказом, 21 квітня 2014 року позивач звернувся до Всеукраїнської ради УТМР з критикою на дії керівництва відповідача, після чого голова Сумської обласної організації УТМР скликав 2 грудня 2014 року президію, на якій було вирішено питання про скорочення штатної одиниці юриста, з внесенням відповідних змін до штатного розпису, та наказом голови товариства від 4 грудня 2014 року № 84-к скорочено посаду юриста і повідомлено позивача про його звільнення за частиною першою статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 5 лютого 2015 року. Наказом відповідача від 5 лютого 2015 року № 7-к продовжено дію попереднього наказу, а наказом голови Сумської обласної організації УТМР від 9 лютого 2015 року № 9-к позивача звільнено з посади юриста у зв'язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач вказував, що переведення на неповний робочий день та звільнення відбулося із порушенням вимог трудового законодавства, тому просив визнати незаконними та скасувати: наказ від 3 березня 2014 року № 13/1-к; постанову президії відповідача від 2 грудня 2014 року про внесення змін до штатного розкладу про скорочення штатної одиниці юриста; наказ від 4 грудня 2014 року № 84-к про скорочення штатної одиниці юриста; наказ від 5 лютого 2015 року № 7-к про продовження попереднього наказу; наказ від 9 лютого 2015 року № 9-к про його звільнення. Також просив поновити його на роботі на посаді юриста Сумської обласної організації УТМР з 9 лютого 2015 року із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Порушення відповідачем трудових прав позивача призвели до моральних страждань останнього, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим також просив суд стягнути з відповідача 150 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення позивачу неповного робочого часу та його звільнення з ініціативи роботодавця у зв'язку із скороченням штату проведено відповідачем із дотриманням законодавства про працю та Статуту УТМР.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, відповідачем було запроваджено зміни в організації виробництва і праці, що стало підставою для переведення працівників, в тому числі і позивача, на неповний робочий день. Крім того, звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з дотриманням порядку, встановленого статтею - 49-2 КЗпП України.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у роботодавця не було підстав для переведення працівників на неповний робочий день, оскільки проблем у товариства з фінансами не було. Крім того, за змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України підставою для скорочення є наявність змін в організації виробництва і праці, однак таких змін у відповідача на момент звільнення позивача не відбулося.

У серпні 2016 року від голови Сумської обласної організації УТМР Харченка Ю. С. надійшли заперечення на касаційну скаргу, в якій він посилається на те, що видання наказу про скорочення одиниці є результатом діяльності організації. Керівництво самостійно вирішує питання про необхідність існування тих чи інших посад на підприємстві, а тому прийняття президією рішення про скорочення штатної одиниці та звільнення відповідача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 10 грудня 2007 року позивач працював на посаді юриста у Сумській обласній організації УТМР.

3 березня 2014 року головою Сумської обласної організації УТМР Харченко Ю.С. видано наказ № 13/1 про переведення з 5 травня 2015 року працівників обласної організації, в тому числі і позивача, на неповний робочий день у зв'язку із фінансовою кризою.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, що підтверджується відомостями про доходи і видатки за 9 місяців 2014 року, підписані її головою і головним бухгалтером, відповідачем було запроваджено зміни в організації виробництва і праці, правильно виходили із законності наказу від 3 березня 2014 року про зміну істотних умов праці, з яким позивача було ознайомлено за два місяці до такої зміни.

Судами також встановлено, що 2 грудня 2014 року на засіданні президії Сумської обласної організації УТМР було прийнято рішення про скорочення штатної одиниці юриста, з внесенням відповідних змін до штатного розпису.

Наказом голови товариства від 4 грудня 2014 року №84-к скорочено штатну одиницю юриста, про що цього ж дня письмово повідомлено ОСОБА_4 про його звільнення за частиною першою статті 40 КЗпП України та яке відбудеться 5 лютого 2015 року.

Наказом від 5 лютого 2015 року №7-к продовжено дію наказу від 4 грудня 2014 року № 84-к у зв'язку з хворобою позивача до виходу його на роботу.

Наказом голови товариства від 9 лютого 2015 року №9-к звільнено ОСОБА_4 з посади юриста у зв'язку із скороченням штату на підставі пункту першого частини 1 статті 40 КЗпП України з підстав змін в організації діяльності, відсутності господарської необхідності та обсягу робіт.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

За змістом пункту 4. 12 Статуту УТМР (зі змінами, затверджених постановою XV з'їзду УТМР від 27 травня 2010 року та зареєстрованих наказом від 06 жовтня 2010 року за №2409/5 директора Департаменту легалізації об'єднань громадян, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформагентств) до повноважень голови обласної організації УТМР віднесено, зокрема, видання наказів по всіх питаннях адміністративної, кадрової, фінансово-господарської діяльності товариства, затвердження штатного розпису працівників апарату; встановлення і зміна посадових окладів у розмірах, затвердженої чисельності і фонду оплати праці на їх утримання. До повноважень Президії обласної організації також віднесено, зокрема, розгляд і затвердження фінансово-господарського кошторису, штату, річного бухгалтерського звіту і балансу обласної організації.

Тобто, президія як колегіальний орган та голова Сумської обласної організації УТМР, за змістом пункту 4.12 Статуту УТМР, мають право вирішувати питання пов'язані з чисельністю працівників обласної організації.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановивши, що засідання президії Сумської обласної організації УТМР від 02 грудня 2014 року відбулося колегіальним складом і рішення про скорочення посади юриста прийнято більшістю голосів, що й стало підставою для видання головою організації 4 грудня 2014 року наказу №84-к, з яким цього ж дня ознайомлено позивача та попереджено про звільнення не менше ніж за два місяця, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконної та скасування вказаної постанови президії відповідача від 2 грудня 2014 року та наказу від 4 грудня 2014 року № 84-к.

За змістом частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення з ініціативи роботодавця працівника, який перебуває на лікарняному.

Оскільки з 28 січня по 5 лютого 2015 рокупозивач перебував на лікарняному, то роботодавець обґрунтовано переніс дату звільнення позивача з 5 на 9 лютого 2015 року, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу від 5 лютого 2015 року №7-к.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті - 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що при звільненні позивача роботодавцем були дотримані вимоги трудового законодавства, попереджено працівника за два місяця про його звільнення, та з урахуванням відсутності інших вакантних посад у товаристві, що підтверджується витягом із протоколу засідання президії від 2 грудня 2014 року, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу від 09 лютого 2015 року №9-к та поновлення позивача на посаді юриста.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогам про визнання незаконним та скасування наказу від 9 лютого 2015 року про звільнення позивача, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні цих вимог.

У зв'язку із відсутністю порушення трудових прав позивача, є правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що у товариства не було змін в організації виробництва і праці є необґрунтованими, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, зокрема, фінансовою звітністю відповідача за 9 місяців у 2014 році, які свідчать про збитковість організації у період видання оспорюваного наказу та якій суди надали належну правову оцінку (а. с. 142, т. 2).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 24 листопада 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.