Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду: Крата В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року у складі судді Шевської О. І. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 1 грудня 2016 року у складі суддів: Мартєва С. Ю., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 554/9999/15-ц.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) справа № 554/9999/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі - ПАТ "Полтавагаз") подало до суду позов про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є споживачем природного газу та перебуває у договірних відносинах з ПАТ " Полтавагаз". ОСОБА_4 неналежно виконує свої зобов`язання, внаслідок чого, станом на 01 липня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 1 166 грн 38 коп. Просило стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Полтавагаз" 1 166 грн 38 коп. основного боргу, 535 грн 64 коп. інфляційних збитків та 3 % річних 76 грн 79 коп.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 1 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. При ухваленні рішення суди зробили висновок, що позивачем не надано належних доказів, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано дві особи та вони правомірно проводили нарахування за споживання послуг газопостачання.

У грудні 2016 року ПАТ "Полтавагаз" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 1 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ПАТ "Полтавагаз" посилалось на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказало, що нарахування за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1, проводились на двох зареєстрованих осіб, а оплати споживачем проводились із розрахунку на одну особу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені у касаційній скарзі, з наступних мотивів.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є споживачем природного газу та перебуває в договірних відносинах з ПАТ "Полтавагаз". Для ОСОБА_4 відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1. У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання тільки однієї особи - власника ОСОБА_4 У ОСОБА_4 відсутній газовий лічильник. Оскільки у відповідача відсутній газовий лічильник оплата за газ нараховується згідно норм споживання, які затверджені постановою Кабінету міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року "Про затвердження норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників" (619-96-п) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 1 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.