розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року у складі судді Борачка М. В. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

Шеремети Н. О.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі - ПАТ "Львівобленерго"), назва якого була змінена на приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі ПрАТ "Львівобленерго") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, вимоги якого уточнило в ході розгляду справи та просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 165 292 грн 34 коп.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є співвласниками приміщення по АДРЕСА_1. Відповідачами було порушено Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (z0417-96) (далі - Правила, ПКЕЕ), а саме: за відсутності договору про постачання електричної енергії до вказаного вище приміщення здійснено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, що підтверджується складеними актами про порушення.

Позивач вказував, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2, як власники вказаного нежитлового приміщення та магазину, який там знаходитьсямають нести відповідальність за самовільне підключення електроустановок та не обліковане споживання електроенергії.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 1 жовтня 2015 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Львівобленерго" по 82646 грн 16 коп. вартості недонарахованої електричної енергії з кожного та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення апеляційного суду від 1 жовтня 2015 року скасовано в частині позовних вимог ПАТ "Львівобленерго" до

ОСОБА_2, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 серпня 2016 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким з ОСОБА_2 на користь

ПАТ "Львівобленерго" стягнуто 82 646 грн 16 коп. вартості недонарахованої електричної енергії та 1 249 грн 95 коп. судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року рішення апеляційного суду Львівської області від 19 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду від 1 жовтня 2015 року скасовано в частині позовних вимог ПАТ "Львівобленерго" до ОСОБА_3 та направлено в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 залишено без змін.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року про відмову у задоволенні позову в тому числі в частині вимог до ОСОБА_3 мотивовано тим, що підстави позову, на які посилалося ПАТ "Львівобленерго", зокрема, стаття 714 ЦК України та стаття 26 Закону України "Про електроенергетику", не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі № 3-38гс11, від 24 вересня

2014 року у справі №6-122цс14, при встановленні судами факту неперебування сторін у договірних відносинах обґрунтованим є позов про стягнення суми боргу на підставі статей 1212, 1213 ЦК України.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що саме відповідачі використовували приміщення за адресою: АДРЕСА_1, тобто є особами, що набули майно позивача без достатньої правової підстави.

Ухвала апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року про залишення без змін вказаного рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач - ОСОБА_3 використовувала приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та нею порушено Правила користування електричною енергією, а також те, що саме вона здійснила самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Львівобленерго" до ОСОБА_3 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій 8 грудня 2017 року поштовим засобом зв'язку на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ "Львівобленерго", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПрАТ "Львівобленерго" вартість недонарахованої електричної енергії.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність посилання позивача, як на підставу позову на статті 1212, 1213 ЦК України не може бути мотивом для відмови у позові. Суд у своєму рішенні має самостійно визначити ті норми, які регулюють спірні правовідносини. В матеріалах справи наявний договір оренди приміщень від 01 березня 2014 року, згідно якого приміщення було передано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (як співвласниками) в оренду ТОВ "Прімеро" та, за змістом пункту 5.1.4 якого на орендодавців покладено обов'язок забезпечити площу, що надається орендарю, постійним постачанням електроенергією, теплоенергією та водою. Умови вказаного договору спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності факту використання належного ОСОБА_3 приміщення та його передачу в оренду із самовільним приєднанням до електромережі.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "Львівобленерго" про стягнення вартості необлікованої електричної енергії підтверджується ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду про стягнення з неї відповідної суми відхилено.

Відповідачі та інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що будівля АДРЕСА_1, яка складається із нежитлових приміщень загальною площею 36,6 кв. м, належить на праві спільної часткової власності по Ѕ частини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно договору оренди від 01 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю "Прімеро" в особі директора Сандул А. І. вказане приміщення було передано в оренду даному товариству, яке передало його в суборенду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 на підставі договору суборенди від 20 березня 2014 року.

У пункті 5.1.4 договору оренди від 01 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ "Прімеро" в особі директора Сандул А. І., сторони погодили, що орендодавець зобовязується забезпечувати площу, що надається орендарю, постійним постачанням електроенергією, теплоенергію та водою.

Тобто, саме орендодавці та співвласники самовільно підключеного до електромережі будинку, якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мають нести відповідальність за безоблікове споживання електроенергії.

У спірному нежитловому приміщенні знаходиться магазин продовольчих товарів.

Встановивши, що до приміщення по АДРЕСА_1, співвласником якого є ОСОБА_3 фактично надавалися послуги з постачання електроенергії, суди не звернули уваги на те, що в цьому випадку склалися фактичні договірні відносини.

Відповідно до актів від 11 квітня 2014 pоку № 026888, від 25 квітня 2014 року № 026512, від 08 травня 2014 pоку № 026513 та від 16 травня 2014 року

№ 026889, складених представниками ПАТ "Львівобленерго", зафіксовано самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1.

За результатами розгляду наведених вище актів ПАТ "Львівобленерго" прийняті протокольні рішення про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ № 562 від 04 травня 2006 року у розмірі 165 292 грн 34 коп.

Зазначені акти про порушення правил користування електричною енергією відповідають вимогам законодавства та містять усі передбачені законодавством дані, необхідні та достатні для визначення обсягу і вартості недорахованої електричної енергії.

Протоколи засідання комісії ЛМЕМ ПАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ були направлені ОСОБА_2 супровідними листами від 27 травня 2014 року, від 02 червня 2014 року, від 04 червня

2014 року, та повторно 24 липня 2014 року, 25 липня 2014 року.

Співвласник нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 була обізнана про складення актів про порушення ПКЕЕ та прийняття рішення комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, що підтверджується матеріалами справи. Співвласник ОСОБА_3 також була обізнана про складення відносно належного їй майна вказаних актів та про прийняття рішень щодо визначення вартості необлікованої електричної енергії.

Рішення комісії у встановленому порядку не оскаржено.

ОСОБА_3, як співвласник та один з орендодавців була обізнана про відсутність підключення належного їй нежитлового приміщення до енергопостачання, про відсутність договору на приєднання вказаного приміщення до електричних мереж та, передаючи це нерухоме майно ТОВ "Прімеро" в особі директора Сандул А. І. за договором оренди від 01 березня 2014 року, як орендодавець зобовязалась забезпечувати площу, що надається орендарю, постійним постачанням електроенергією, теплоенергію та водою.

Разом з тим, за відсутності укладеного договору на приєднання вказаного приміщення до електричних мереж, приміщення по АДРЕСА_1 передано в оренду із самовільним підключенням електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника, що встановлено представниками енергоінспекції ПАТ "Львівобленерго" та зафіксовано відповідними актами.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 1.3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

У пункті 1.2 Правил дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Водночас зі змісту інших положень Правил, зокрема з того ж підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

За змістом пунктів 48, 53 Правил користування електричною енергією споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Акт про порушення Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником, і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначається розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (z0782-06) (далі Методика).

Укладаючи договір оренди нерухомого майна, співвласники цього майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення принципу, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам інших осіб, зобов'язалися забезпечити приміщення постійним електропостачанням та передали його в оренду, здійснивши самовільне підключення електроустановок до електромережі позивача.

В даному випадку між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 склалися фактичні договірні відносини, за якими у належне ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності приміщення постачалася електрична енергія в порушення встановленого законом порядку щодо підключення до електромережі та за відсутності укладеного у встановленому порядку договору.

Оскільки ОСОБА_3 є співвласником приміщення по АДРЕСА_1, у якому було здійснено самовільне підключення електроустановок, факт порушення Правил користування електричною енергією (самовільне підключення до електромережі) підтверджено відповідними доказами, тому саме власник несе відповідальність за належне утримання свого майна і використання та облік електроенергії через встановлені відповідними органами прилади обліку.

Кожен зі співвласників відповідно до своєї частки, а частки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рівними, повинен окремо нести відповідальність, і нарахована позивачем сума необлікованої електричної енергії підлягає стягненню з кожного відповідно до належної йому частині.

Ураховуючи наведене, а також те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд, визначені статтею 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність ухвалення у справі нового рішення про задоволення позову в частині позовних вимог ПАТ "Львівобленерго" до ОСОБА_3

Зі змісту пункту 1.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (z0782-06) , вбачається, що даний нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил.

Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (пункт 1.2 Методики).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Методики встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.

Крім того, пунктом 2.7 Методики прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії.

Згідно пункту 2.6 Методики у випадку виявлення у споживача порушень, зазначених в підпункті 5 пункту 2.1 вказаної вище Методики (самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника) величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W доб (кВт год) розраховується за формулою.

З урахуванням характеру виявленого порушення та встановлених Методикою правил визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, позивачем правильно визначено дійсний розмір вартості недорахованої електричної енергії в сумі 165292,34 грн.

Визначаючи розмір збитків, які підлягають стягненню з ОСОБА_3, колегія суддів виходить з розрахунку, проведеного позивачем на підставі протоколів засідання комісії ПАТ "Львівобленерго" від 16 травня 2014 року та протоколу від 23 травня 2014 року відповідно до вимог Методики, та вважає, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають збитки у розмірі 82 646, 16 грн, що відповідає розміру її частки у спільній частковій власності самовільно підключеного до електромережі приміщення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення вимог, то підлягають перерозподілу судові витрати.

З ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню сплачений останнім судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1249 грн 95 коп.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то сплачений при її поданні судовий збір у розмірі 1 983 грн 50 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", назва якого змінена на приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", до ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення.

Позов публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", назва якого змінена на приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", до ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", назва якого змінена на приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" 82 646 (вісімдесят дві тисячі шістсот сорок шість) грн. 16 коп вартості недорахованої електричної енергії.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", назва якого змінена на приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1249 грн 95 коп., та за подання касаційної скарги у розмірі 1 983 грн 50 коп.