розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в свої інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року у складі судді Євтіфієва В. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від

30 листопада 2016 року у складі суддів: Бровченко І. О., Швецової Л. А., Бурлака І. В.,

У березні 2016 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитиниОСОБА_5, звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алмаз" (далі - ТОВ фірма "Алмаз"), третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що 28 квітня 2002 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено установчий договір про створення ТОВ фірма "Алмаз". Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - 22 серпня 2005 року, номер запису 14801200000013800. Відповідно до умов вказаного договору частки засновників складають по 50 %.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 25 серпня 2015 року серія НОМЕР_2 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після його смерті відкрилася спадщина відповідно до вимог ЦК України (435-15) , до якої входить у тому числі і корпоративні права - 50 % уставного фонду ТОВ фірма "Алмаз".

За життя ОСОБА_8 не залишив заповіту, тому спадкування після його смерті відбувається за законом. Позивач ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_8, та їх малолітня донька ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8.

Позивач на підставі статті 55 Закону України "Про господарські товариства", статей 147, 148, 1218, 1268 ЦК України просила визнати за нею право власності на 1/8 частину нежитлової будівлі літ. В-2, загальною площею

204, 6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на 1/8 частину нежитлової будівлі літ. Д-3, загальною площею 498,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину нежитлової будівлі літ. В-2, загальною площею

204,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину нежитлової будівлі літ. Д-3, загальною площею 498,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитиниОСОБА_5, до ТОВ фірма "Алмаз", третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

Накладений арешт ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від

14 квітня 2016 року на спірне майно скасовано з часу набуття чинності рішення суду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, нерухоме майно, на яке позивачка заявляє вимоги, належало приватній фірмі "Алмаз" до вступу

ОСОБА_8 у склад учасників ТОВ фірма "Алмаз" та відповідно до вимог статті 334 ЦК України не належало ОСОБА_8.

ОСОБА_8 не вніс свій вклад до статутного капіталу ТОВ "Алмаз" на дату своєї смерті. Збори учасників ТОВ фірма "Алмаз" не давали згоди на повернення частки учасника у натуральній формі, бо внесена (оплачена) частина вкладу ОСОБА_8 у статутному фонді (капіталі) відсутня.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, відхилено.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виділу частки майна, що належала учаснику товариства, в натурі.

19 грудня 2016 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин, від яких залежить правильне вирішення справи по суті, не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

До участі у справі не залучено спадкоємців ОСОБА_8, а саме: його матір ОСОБА_9 та співзасновника ТОВ фірма "Алмаз" - ОСОБА_7.

У лютому 2017 року директором ТОВ фірма "Алмаз" - ОСОБА_7 направлено на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, відхилити, рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

У лютому 2017 року ОСОБА_7 направлено на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ клопотання в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитиниОСОБА_5, відхилити, рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Клопотання ОСОБА_7 мотивоване тим, що про розгляд цивільної справи

№ 642/1707/16-ц в першій та другій інстанції йому було відомо. До Ленінського районного суду міста Харкова із заявою про залучення до розгляду цивільної справи № 642/1707/16-ц у якості третьої сторони чи відповідача він не звертався, у зв'язку з тим, що на його думку, розгляд справи не може вплинути на його права. Із винесеними рішеннями згоден.

У лютому 2017 року ОСОБА_9 направлено на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву в якій просить касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитиниОСОБА_5, відхилити, рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Заява ОСОБА_9 мотивована тим, що про розгляд цивільної справи

№ 642/1707/16-ц в першій та другій інстанції їй було відомо. У зв'язку з тим, що у цивільній справі № 642/1707/16-ц її права ніяким чином не зачіпаються, нею було написано клопотання про розгляд справи за її відсутності та винесення рішення на розсуд суду. Приймати участь у розгляді справи у якості третьої особи чи відповідача не бажала та не бажає.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 квітня 2002 року між

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено установчий договір про створення ТОВ фірма "Алмаз". Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - 22 серпня 2005 року, номер запису 14801200000013800.

Відповідно до умов вказаного договору частки засновників складають по 50 %.

ТОВ фірма "Алмаз" утворено внаслідок перереєстрації приватної фірми "Алмаз" на підставі розпорядження голови Ленінської районної ради міста Харкова Харківської області від 30 квітня 2002 року № 281. ТОВ фірма "Алмаз" є правонаступником приватної фірми "Алмаз".

Відповідно до пункту 1.3 Статуту ТОВ фірма "Алмаз" в редакції 2005 року, що зареєстрована 23 серпня 2005 року і діяла на час смерті ОСОБА_8, учасниками товариства є ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

Пунктом 5.4 Статуту ТОВ фірма "Алмаз" в редакції 2005 року передбачено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників товариства створюється статутний капітал у розмірі 117 500 грн.

Статутний капітал товариства формується майном: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною вартістю 16 320 грн; нежитлове приміщення - кафе та оздоровчий комплекс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 загальною вартістю 100 048 грн; торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною вартістю

500 грн; торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 загальною вартістю 632 грн (пункт 5.5 Статуту).

Нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстроване за приватною фірмою "Алмаз" на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_3, посвідченого приватним нотаріусом Погрібною С. В. 26 липня 1999 року, № 1241, акта приймання-передачі

НОМЕР_3 від 29 липня 1999 pоку, свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 29 вересня 1999 року.

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова від

07 грудня 1999 року № 312 кафе "Діамант" приватної фірми "Алмаз", що знаходиться по вулиці Суздальські Ряди, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_7

В подальшому право власності приватної фірми "Алмаз" на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_4 підтверджується Свідоцтвом про право власності від 01 квітня 2002 року, що видано на підставі Розпорядження Харківського міського голови від

25 березня 2002 року і Свідоцтвом про право власності від 09 серпня 2005 року, що видано на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 04 серпня 2005 року за № 1787.

Торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 зареєстрований за приватною фірмою "Алмаз" відповідно до Реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна від

10 серпня 1998 року № 2770 на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 січня 1996 року № 33 і рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради міста Харкова від 04 лютого 1997 року № 45 про затвердження акту державної комісії з прийняття в експлуатацію зупиночного павільйону.

Торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 зареєстрований за приватною фірмою "Алмаз" відповідно до Реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна від

10 серпня 1998 року на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 листопада 1997 року № 1176 і рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради міста Харкова від 04 лютого 1997 року № 44 про затвердження акту державної комісії з прийняття в експлуатацію зупиночного павільйону.

Відповідно до витягу з Єдиного державною реєстру фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб від 19 лютого 2016 року за № 1000666358 станом на 24 серпня 2015 року жодних дій, пов'язаних із зміною установчих документів, внесення до них будь-яких змін, внесення змін до складу засновників тощо не проводилося.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 серпня 2015 року серія НОМЕР_1

За життя ОСОБА_8 не залишив заповіту, тому спадкування після його смерті відбувається за законом. Позивач ОСОБА_4 та її малолітня донька ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8.

ОСОБА_4 та її малолітня донька ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 шляхом звернення 31 серпня 2015 року ОСОБА_4 за себе особисто та як законного представника від імені та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 із заявою до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Юдіної Є. С. про прийняття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За змістом частини пятої статті 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК України, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Аналогічні розяснення викладені в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) .

Статтею 55 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що з позовними вимогами позивач звернулась щодо визнання права власності на нерухоме майно. Вимоги щодо права на частку в статутному капіталі не заявлялись. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона відмовилася від вступу в ТОВ фірма "Алмаз", а також доказів, що питання про прийняття позивача в ТОВ фірма "Алмаз" розглядалося на зборах і за наслідками його розгляду прийнято рішення про відмову в прийнятті спадкоємця в ТОВ фірма "Алмаз". Нерухоме майно не входить до складу статутного фонду ТОВ фірми "Алмаз", як внесок ОСОБА_8, що підтверджується п. 5.4 Статуту товариства, а також правовстановлюючих документів на нерухоме майно, згідно яких право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за юридичною особою приватною фірмою "Алмаз". Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання права власності за позивачем та її малолітньою дитиною на частину нерухомого майна в межах заявлених нею позовних вимог є обґрунтованим.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені ОСОБА_4, яка діє в свої інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і відсутні підстави для скасування судових рішень.