розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2015 року у складі судді Данилів Є. О. та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Шандри М. М., Копняка С. М.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними, визнання права на користування земельною ділянкою.

Посилаючись на незаконність рішення Сокільницької сілької ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2017 року № 179, яким відмінено рішення від 11 серпня 2006 року № 46 про надання їй дозволу на передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки, якою вона користується з 1998 року та сплачує за неї податок на землю, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2017 року № 179, визнати за нею право користування земельною ділянкою площею 0, 20 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Сокільники у Пустомитівському районі Львівської області.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково: рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2007 року № 179 "Про уточнення рішень, прийнятих сільською радою" в частині пунктів 2, 2.1, якими затверджено акт постійної депутатської комісії з питань соціально-економічного розвитку і регулювання земельних відносин від 24 травня 2007 року про виявлення факту користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, яка є у приватній власності у іншої особи та відмінено рішення Сокільницької сільської ради від 11 серпня 2006 року № 46 "Про дозвіл на оформлення технічної документації по передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян" в частині надання дозволу ОСОБА_4 скасовано. У визнанні за ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою площею 0, 20 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області відмовлено. Стягнуто із Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області на користь ОСОБА_4 400, 10 грн понесених судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункти 2, 2.1 рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2007 року № 179 не відповідають нормам земельного законодавства та порушують право ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2016 року, ОСОБА_8 просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 жовтня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, незаконними, оскільки ухвалені з порушенням норм процесуального права. Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали правової оцінки, що у рішенні виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 3 березня 1998 року, на підставі якого позивачу надана спірна земельна ділянка, відсутнє місцезнаходження цієї ділянки та не визначено її межі в натурі. Крім того, суд першої інстанції, визнавши право користування позивача спірною земельною ділянкою, а суд апеляційної інстанції, залишаючи це рішення без змін, вийшли за межі заявлених позивачем позовних вимог, чим порушили принцип диспозитивності цивільного судочинстава, встановлений статтею 11 ЦПК України.

2 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в даній справі.

У грудні 2016 року від ОСОБА_10 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2015 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 жовтня 2016 року.

Заперечення ОСОБА_10 обгрунтовані тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законні та ухвалені з дотриманням матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги ОСОБА_8 не відповідають встановленим судами обставинам у справі на підставі наданих сторонами доказів.

15 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставин, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 03 березня 1998 року "Про надання земельної ділянки для ведення підсобного господарства" ОСОБА_4 надано земельну ділянку площею 0,20 га для ведення підсобного господарства.

ОСОБА_4, починаючи з 1998 року і по теперішній час користується вказаною земельною ділянкою та здійснює оплату за її користування, що підтверджується відповідними квитанціями.

Рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 03 березня 1998 року про надання ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,20 га для ведення підсобного господарства на час розгляду справи є чинним і ніким не оскаржувалось.

Рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 11 серпня 2006 року № 46 "Про дозвіл на оформлення технічної

документації по передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян" вирішено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_11 надану їй для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 0,20 га, яка знаходиться в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

10 травня 2007 року на виконання рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 11 серпня 2006 року № 46 складено акт встановлення та узгодження меж наданої ОСОБА_4 земельної ділянки.

Рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2007 року № 179 "Про уточнення рішень, прийнятих сільською радою", зокрема, пунктами 2, 2.1 затверджено акт постійної депутатської комісії з питань соціально - економічного розвитку і регулювання земельних відносин від 24 травня 2007 року про виявлення факту користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, яка є у приватній власності у іншої особи, та відмінено рішення Сокільницької сільської ради від 11 серпня 2006 № 46, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на оформлення технічної документації по передачі їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано офіційне тлумачення в рішенні Конституційного Суду від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (v007p710-09) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 зазначеного рішення Конституційного Суду органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи

питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно абзацу 1 пункту 4 вищенаведеного рішення органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до абзазу 5, 6 пункту 5 даного рішення Конституційного суду органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

З урахуванням наведеного суди дійшли обгрунтованого висновку, що оскаржуване ОСОБА_4 рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27 липня 2007 року № 179 "Про уточнення рішень, прийнятих сільською радою" в частині пунктів 2, 2.1 не відповідає нормам закону і порушує права позивача на користування наданою їй земельною ділянкою, тому це рішення в частині пунктів 2, 2.1підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали правової оцінки рішенню виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 3 березня 1998 року, яким позивачу надана спірна земельна ділянка і в якому відсутнє місцезнаходження цієї ділянкита не визначено її межі в натурі, не заслуговують на увагу, оскільки ці доводи були предметом розгляду апеляційним судом в порядку апеляційного оскарження та їм надана належна правова оцінка.

Правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанцій про виникнення у позивача певних прав на спірну земельну ділянку на підставі рішення Сокільницької сільської ради від 03.03.1998 року "Про надання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4.",

оскільки на час розгляду справи це рішення є чинним і ніким не оскаржувалось.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди вирішуючи спір, вийшли за межі заявлених позовних вимог, чим порушили принцип диспозитивності цивільного судочинства, встановлений статтею 11 ЦПК України, оскільки позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилалась на незаконність рішення органу місцевого самоврядування, яким порушені її права щодо користування наданою їй земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судами обставини.