Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова",

представник відповідача -Нікулиця Трохим Власович,

третя особа - Дніпровська міська рада,

представник третьої особи - Булах Михайло Олександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року у складі судді Самсонової В. В. та ухвалуапеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод

ім. О. М. Макарова" (далі - ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова"), третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання права на приватизацію.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 11 січня 1977 року по 17 квітня

2000 року перебувала у трудових відносинах з ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", на підставі чого її було вселено до гуртожитку № 2 ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" по АДРЕСА_1, який належить до об'єктів державної власності. На квартирному обліку у вказаному гуртожитку позивач перебувала з 2 грудня 1985 року та 19 лютого 2003 року, була знята з обліку у зв'язку із звільненням з підприємства.

Після її звільнення з підприємства, відповідач неодноразово намагався незаконно виселити її з гуртожитку, але згідно з рішеннями апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2006 року та Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2007 року суд поновлював її права та зобов'язував відповідача вселити її у гуртожиток № 2, в якому вона проживає по теперішній час.

ОСОБА_4 зазначала, що оскільки вона майже 40 років проживає у гуртожитку, то відповідно до чинного законодавства має намір скористатись своїм правом на приватизацію житла у вказаному гуртожитку. Проте, відповідач перешкоджає їй у здійсненні права на приватизацію житлового приміщення гуртожитку та ухиляється від виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) щодо передачі гуртожитку на баланс Дніпропетровської міської ради для подальшої приватизації.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право на приватизацію 21 кв. м. загальної житлової площі у гуртожитку № 2

ДП"Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 29 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" надати позивачу ордер на вселення до гуртожитку залишено без розгляду.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на момент звернення позивача до суду об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 не має статусу гуртожитку, а тому правові підстави для визнання за ОСОБА_4 права на приватизацію відсутні.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована як житлова будівля коридорного типу, яка перебуває на балансі та у повному господарському володінні (оперативному управлінні) ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", форма власності - державна, власник - держава в особі Національного космічного агентства України, а реєстрація прав власності на вищевказану будівлю як на гуртожиток не проводилась.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не прийнято до уваги та не надано належної оцінку наявним у справі доказам, а саме - щодо наявності судових рішень про виселення та вселення ОСОБА_4 у гуртожиток, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року до Верховного Суду надійшла справа за позовом ОСОБА_4 до ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання права на приватизацію.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2007 року ОСОБА_4 у 1977 році, у зв'язку із трудовими відносинами, була вселена у гуртожиток № 2 ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" за адресою:

АДРЕСА_1, яке скасовано не було та набрало законної сили 27 березня 2007 року.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які вимушені проживати в гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності, розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати досудовий розгляд, що здійснюється відповідно до статті 26 цього Закону. Громадяни, які вважають, що їх житлові права чи житлові права членів їх сімей порушені, мають право для вирішення спорів звертатися безпосередньо до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди дійшли правильного висновку про те, що об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 немає статусу гуртожитку, оскільки вказана будівля у 2009 році була зареєстрована як житлова будівля коридорного типу, реєстрація прав власності на вказану будівлю як на гуртожиток не проводилась. Отже, дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) на нього не поширюється.

Посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на те, що їй видали спеціальний ордер, який є підставою для вселення у гуртожиток, не свідчать про незаконність рішення, оскільки з 2009 року зазначене приміщення не є гуртожитком.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області