У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу майна припиненим. В обґрунтування позову зазначав, що зобов'язання, передбачені договором про надання споживчого кредиту та заставу майна від 29 березня 2007 року № 11129149000, ним виконані у повному обсязі, а банк як заставодержатель відмовляється звернутися до нотаріуса із заявою про зняття заставного обтяження. Самостійно звернутися до нотаріуса з такою вимогою він не може, оскільки у розумінні Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) він не є обтяжувачем. Між тим, згідно зі статтею 43 вказаного Закону відомості про припинення обтяження можуть реєструватися держателем або реєстратором Держреєстру тільки на підставі заяви обтяжувача або рішення суду, а тому іншим способом поновлення порушеного права, крім як шляхом звернення до суду, неможливе. Просив визнати договір про надання споживчого кредиту та застави від 29 березня 2007 року № 11129149000, укладений між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", припиненим; припинити чинність обтяження легкового автомобіля DACIA Logan 1.4, номерний знак НОМЕР_1., яке зареєстроване приватним нотаріусом КовальчукС. П. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 13925454 від 27 вересня 2013 року та за № 14043314 від 2 грудня 2013 року; виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідні записи про заставу вказаного легкового автомобіля.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2015 року, ухваленим у складі судді Пасічника Д. І., позов задоволено частково.

Визнано припиненим договір про надання споживчого кредиту та заставу майна від 29 березня 2007 року № 11129149000, укладений позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк". Припинено чинність обтяження легкового автомобіля DACIA Logan 1.4, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого приватним нотаріусом КовальчукС. П. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 13925454 від 27 вересня 2013 року та за № 14043314 від 2 грудня 2013 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2015 року стягнено з ПАТ "Дельта Банк" в дохід держави судовий збір у розмірі 1218 грн.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року додаткове рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2015 рокузмінено в частині визначення розміру судового збору і стягнено з ПАТ "Дельта Банк" в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено; рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2015 рокускасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2016 року та залишити в силі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання, а стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Заявник вважає, що після виконання ним рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 серпня 2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором його зобов'язання за цим договором припинені.

Також заявник посилається на статті 256, 257, 258, 266, 267 ЦК України, відповідно до яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного заявник вказує на помилковість висновку апеляційного суду про відсутність підстав для зняття обтяження з рухомого майна у зв'язку з правом банку за умовами договору нарахувати проценти за користування кредитом до повного виконання рішення суду та у зв'язку з існуванням у позивача заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту шостого розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Судами встановлено, що 29 березня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11129149000, за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 10 935 доларів США на придбання легкового автомобіля DACIA Logan 1.4, номерний знак НОМЕР_1. Позичальник зобов'язався повернути кредит в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 29 березня 2014 року.

Відповідно до пункту 10.5 кредитного договору строк його дії встановлюється з дня укладення договору і до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та/або пені у разі її нарахування.

Пунктом 1.3.1 договору процентна ставка за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів встановлена у розмірі 13,5% річних, а по закінченню цього строку процентна ставка підлягає перегляду відповідно до пункту 10.2 договору.

Згідно з пунктом 1.3.3 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства. При цьому проценти нараховуються на суму кредиту, що фактично надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку відповідно до умов договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

У пункті 1.6 договору сторони погодили наступну черговість погашення заборгованості: прострочені комісії, строкові комісії, прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу, строкова сума основного боргу, штрафні санкції.

Відповідно до пункту 2.1 договору для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позичальник передає в заставу вказаний транспортний засіб.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 серпня 2011 року на користь ПАТ "Укрсиббанк" стягнено солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна від 29 березня 2007 року № 11129149000 у розмірі 4 964, 44 доларів США.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 964, 44 доларів США, у задоволенні позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На підставі виконавчого листа, виданого 22 серпня 2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна в сумі 4 964, 44 доларів США та понесених судових витрат, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції 23 жовтня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34778686 та постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони його відчуження.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 7 листопада 2013 року виконавче провадження № 34778686 закрито у зв'язку з виконанням боржником у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

У постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що заборгованість за кредитним договором на виконання рішення суду сплачувалася 9 серпня 2011 року, 9 вересня 2011 року, 11 жовтня 2011 року, 11 листопада 2011 року, 14 грудня 2011 року, 25 липня 2012 року, 20 серпня 2012 року, 10 вересня 2012 року, 8 жовтня 2012 року, 8 листопада 2012 року, 10 грудня 2012 року, 10 січня 2013 року, 11 лютого 2013 року, 11 березня 2013 року, 10 квітня 2013 року, 14 травня 2013 року, 10 червня 2013 року, 10 липня 2013 року, 10 вересня 2013 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 грудня 2013 року скасовано постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 34778686 від 23 жовтня 2012 року.

8 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги до позичальника за договором про надання споживчого кредиту від 29 березня 2007 року № 11129149000.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач виконав повністю зобов'язання, передбачені договором про надання споживчого кредиту та заставу майна від 29 березня 2007 року № 11129149000, оскільки виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 закінчено у зв'язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, а подані банком письмові заперечення на позов не доводять, що ОСОБА_4 не виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором.

Скасовуючи рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2015 року та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до статті 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 серпня 2011 року вказаний кредитний договір не розірвано. Умовами договору передбачено, що кредитний договір діє до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та пені.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач надав розрахунок заборгованості станом на 13 серпня 2015 року за кредитним договором.

Не вдаючись у перевірку правильності наданого відповідачем розрахунку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з виконанням позивачем рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 серпня 2011 року 10 вересня 2013 року, у нього існує заборгованість за кредитним договором, оскільки банк за умовами договору має право нараховувати проценти за вказаний період, тому підстави для припинення кредитного договору та припинення обтяження рухомого майна відсутні.

Касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної без задоволення, а судового рішення без змін.

Посилання заявника на припинення його зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з повним виконанням рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 серпня 2011 року є необґрунтованим. Так, заборгованість, яка виникла станом на 12 лютого 2010 року, стягнена рішенням суду першої інстанції від 23 серпня 2011 року, що набрало законної сили 21 грудня 2011 року, а виконано позивачем 10 вересня 2013 року.

Апеляційний суд на підставі належної оцінки умов кредитного договору із застосуванням статті 599 ЦК України дійшов правильного висновку про недоведення позивачем виконання зобов'язань за кредитним договором, тому відсутні підстави для висновку про припинення відповідних зобов'язань і, як наслідок, для припинення застави.

Посилання заявника на незастосування апеляційним судом норм, які регулюють застосування позовної давності та наслідки її спливу, також є необґрунтованим, оскільки відповідної заяви у суді першої інстанції подано не було і розмір процентів, які підлягають сплаті банку, та дотримання кредитором позовної давності щодо вимог про стягнення процентів, не є предметом розгляду у даній справі.