розглянув касаційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Шумейко О. І. від 13 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Котули Л. Г., Волошиної В. М., Слюсар Т. А. від 16 серпня 2016 року,

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 14 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договірkiv0AU003391260 за умовами якого банк надав відповідачукредит у розмірі 9 108, 72 доларів США на строкдо 14 лютого 2013 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач зобов'язання за кредитним договоромне виконав, унаслідок чого станом на 7 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 37 687, 47 доларів США, яка складається з: 7 479, 18 доларів США - заборгованість за кредитом; 7 667, 19 доларів США- заборгованість за процентами за користування кредитом; 390, 72 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом;22 150, 38 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, позивач просивстягнути з відповідача 41 819, 05 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України становило 1081 858, 82 грн заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк позовної давності у спірних правовідносинах необхідно обчислювати з 22 березня 2011 року, тобто з дати здійснення боржником останнього платежу зі сплати кредиту, тому банк, звернувшись до суду з позовом 13 травня 2015 року, пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності, однак зазначив, що банк обрав позасудовий спосіб захисту і 27 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис, тим самим банком було змінено строк виконання зобов'язання, тому настання строку виконання основного зобов'язання необхідно обчислювати з зазначеної дати. Оскільки доказів поважності пропуску строку позовної давності банком надано не було, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в позові з цієї підстави.

5 вересня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_4, в інтересах якого діяв представник ОСОБА_5, направив до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а ухваленні у справі рішення судів без змін.

16 вересня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "КБ "ПриватБанк".

28 грудня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

23 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивовано тим, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що банк надав відповідачу кредит строком до 14 лютого 2013 року, тобто позовна давність сплинула 14 лютого 2016 року, тому позивач позовну давність не пропустив. Окрім того, судами не було взято до уваги останній платіж, здійснений 25 грудня 2015 року відповідачем у розрахунок заборгованості.

Заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивовано тим, що банк скористався своїм правом дострокового стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим змінив строк виконання зобов'язань, тому безпідставним є посилання позивача про строк дії кредитного договору до 14 лютого 2013 року. Крім того, доводи банку щодо здійснення відповідачем останнього платежу 25 грудня 2015 року не заслуговують уваги, оскільки не надано квитанцій, меморіальних ордерів чи інших документів на підтвердження вчинення відповідачем зазначеного платежу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк"не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 14 лютого 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4було укладено кредитний договір № kiv0AU003391260, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 14 лютого 2013 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 9 108,72 доларів США на купівлюавтомобіля, а також у розмірі 3 315, 57 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цьогодоговору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і у розмірі 0,13% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.11 цього договору. Згідно пункту 1.1. договору періодом сплати вважається період з 1 по20 число кожного місяця. Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіля марки DAEWOO.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 припинив сплату чергових платежів з 22 березня 2011 року.

У зв'язку неналежним виконанням боржником своїхзобов'язань за кредитним договором за заявою банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27 травня 2010 року було вчинено виконавчий напис за яким пропонувалосязвернути стягнення на автомобіль марки DAEWOO Lanos, 2005 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14лютого 2006 року за період зберезня 2006 року по 30 квітня 2010 року та за рахуноккоштів отриманих від його реалізації задовольнитивимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" у сумі 8 281,65 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом - 7 023,53 доларівСША; заборгованість за відсотками - 1 156,61 доларів США; комісія - 47,49 доларів США ; пеня - 54,02 доларів США.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 травня 2010 року банком було змінено строк виконання зобов'язання та подано заяву до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу для вчинення виконавчого напису.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ПолесяК. В. від 7 липня 2010 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим написом нотаріуса.

4 листопада 2010 року автомобіль марки DAEWOO Lanos, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, було затримано та вилучено у сина відповідача, про що складено протокол огляду і затримання транспортного засобу від 4 листопада 2011 року.

З висновку експертної оцінки майна колісного транспортного засобу вбачається, що ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні) ТЗ DAEWOO Lanos, 2005 року випуску, станом на 20 січня 2012 року, становила 23 574, 00 грн.

Зі змісту протоколу №2-К-243-ОБ-з проведення аукціону з продажу майна, що належить боржнику ОСОБА_4 від 26 червня 2012 року вбачається, що зазначений автомобіль DAEWOO Lanos, 2005 року випуску, реалізовано за ціною лоту № 1 у сумі 23 700 грн.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 27 грудня 2012 року виконавчий напис № 792, виданий приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ВоробйовоїК. В. 27 травня 2010 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" боргу у розмірі 8 281, 65 доларів США та 1 000 грн шляхом звернення стягнення на автомобіль марки DAEWOO Lanos, 2005 року випуску, повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що з коштів, що надійшли від реалізації майна боржника задоволено вимоги стягувача в розмірі 17 426, 09 грн.

27 лютого 2012 року позивачу надійшли грошові кошти від реалізації автомобіля.

27 серпня 2015 року ОСОБА_4 поданозаяву про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5. 1 кредитного договору від 14 лютого 2006 рокудоговір діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно пункту 2.3.3 укладеного між сторонами кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк на власний розсуд має право змінити умови та, зокрема, зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту. При цьому щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату.

Згідно статей 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що може бути здійснено за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Отже, аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено два способи захисту задоволення забезпечених заставою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет застави: судовий (на підставі рішення суду або третейського суду) та позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса).

Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Судами встановлено, що у зв'язку неналежним виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором, банком було подано заяву до приватного нотаріусаКиївського міського нотаріального округу, та відповідно 27 травня 2010 рокубуло вчинено виконавчий напис за яким пропонувалосязвернути стягнення на автомобіль марки DAEWOO Lanos, 2005 року випуску, рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №kiv0AU003391260 від14 лютого 2006 року. Загальна сума заборгованості еквівалентна та відповідає 8 281 доларам США 65 центам.

Подавши заяву до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України банк змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що перед тим як звернутися до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, банком на адресу боржника надсилалася вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки у виконавчому написі нотаріуса зазначена сума основного боргу за договором у розмірі, що включає як прострочену заборгованість по кредиту, так і поточну. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що надати суду копію такої вимоги у нього можливості немає.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що позовну давність необхідно обчислювати з дати закінчення строку надання кредиту, а саме 14 лютого 2013 року, не заслуговують на увагу, адже судами встановлено та підтверджується матеріалами справи ( Т. 1, а. с. 4-7, 64), що банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором скориставшись своїм правом на позасудовий спосіб захисту, а саме шляхом подання заяви до нотаріусу про вчинення виконавчого напису, який відповідно було вчинено 27 травня 2010 року.

Крім того, твердження банку щодо здійснення боржником останнього платежу 25 грудня 2015 року на погашення заборгованості, що може свідчити про переривання перебігу строку позовної давності, є необґрунтованими, оскільки зазначену обставину банк не підтвердив належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові у зв'язку з пропуском ним строку позовної давності, оскільки позивач змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, що обчислюється саме з 27 травня 2010 року, а з позовом до суду звернувся у травні 2015 року.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.