Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О.,

КузнєцоваВ. О.,

Олійник А.С. (суддя-доповідач),

Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник відповідача - Іванченко Наталія Валентинівна,

розглянув у спрощеному позовному провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Зазулинської Т. П., Кругової С. С., Міненкової Н. О. від 7 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про визнання поруки припиненою.

Позов мотивовано тим, що 23 серпня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

23 серпня 2007 року між ОСОБА_6 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до пункту 1.1 якої сторони погодили додати до договору графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту, а пунктом 1.5 цієї угоди сторони погодили, що банк має право застосувати подвійну, від діючої за кредитом, процентну ставку на прострочену суму основного боргу.

Оскільки з поручителем ОСОБА_4 не погоджувались умови додаткової угоди до кредитного договору щодо можливості збільшення процентної ставки банком в подальшому, позивач вважала договір поруки від 23 серпня 2007 року припиненим.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2016 року у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що договором поруки і додатковою угодою № 1 до кредитного договору, які укладені в один день, передбачено застосування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу, а самим кредитним договором передбачена можливість зміни процентної ставки за користування кредитом і поручитель уклав угоду у забезпечення вже існуючого зобов'язання, яким встановлений порядок нарахування процентів та можливість зміни процентної ставки, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поруки припиненою згідно статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено, визнано поруку припиненою.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір про надання споживчого кредиту, додаткова угода до нього та договір поруки укладені в один день. Проте жодне положення цих договорів не свідчить, що укладення додаткової угоди передувало укладенню договору поруки. Крім того, відповідно до умов договору поруки ОСОБА_4 як поручитель зобов'язалась відповідати перед банком за порушення зобов'язань боржником лише за основним договором, відповідальність її, як поручителя за зобов'язаннями боржника за додатковою угодою до основного договору, умовами договору поруки не передбачалася, стороною додаткової угоди вона не є і згоди на її укладення не надавала, а тому суд дійшов висновку про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

7 липня 2016 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2016 року, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

8 липня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

23 листопада 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

23 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" мотивовано тим, що суд дійшов безпідставного висновку про збільшення відсоткової ставки, так як відсоткова ставка у розмірі 24,8 % річних нараховується лише на прострочену заборгованість. Щодо строкової заборгованості відсоткова ставка залишилась незмінною. Укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору не пов'язане із збільшенням обсягу відповідальності поручителя, оскільки зміни за додатковою угодою вносились до кредитного договору, яким не передбачено підстав для збільшення розміру відсоткової ставки. Водночас розмір відсоткової ставки залишився незмінним. Нарахування відсотків на прострочену заборгованість не є зміною відсоткової ставки, а є застосуванням відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України. Тому апеляційний суд помилково вважав, що за додатковою угодою до кредитного договору було змінено основне зобов'язання щодо збільшення вдвічі розміру процентної ставки, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, зважаючи на той факт, що відсоткова ставка не змінювалась, а фактично застосовано положення статті 625 ЦК України. Вказані обставини апеляційним судом не були враховані, а положення статті 625 ЦК не застосовано, хоча вони регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним вище кредитним договором, 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

Відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12, 40 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

23 серпня 2007 року між ОСОБА_6 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до пункту 1.1 якої сторони погодили додати до договору графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту. Відповідно до пункту 1.5 угоди сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно пункту 1.3.1 договору, процентна ставка за договором збільшується не більше ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно пунктом 1.3.1 договору.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У вказаній справі суди встановили, що додатковою угодою, укладеною між кредитором і боржником, було внесено зміни до кредитного договору, зокрема процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно пункту 1.3.1 договору, процентна ставка за договором збільшується не більше ніж на 10% для кредитів у національній валюті та не більше ніж 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно з пунктом 1.3.1 договору.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми випливає, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Таким чином, з огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України необхідно дійти висновку про те, що внесення додатковою угодою змін до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Отже, установивши, що додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, збільшено розмір процентної ставки, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та що остання не давала згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання, суд апеляційної інстанції правильно застосував норму частини першої статті 559 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою.

Саме такий правовий висновок щодо застосування статті 559 ЦК України в аналогічній справі висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6 - 1161 цс15.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409- 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.