розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 серпня

2017 року у складі судді Гудкова С. В. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року у складі суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Тарандинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_5, треті особи: Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області (далі - Лубенська РДА Полтавської області), відділ у Лубенському районні Головного управління Держгеокадастру Полтавської області (далі - відділ у Лубенському районні ГУ Держгеокадастру Полтавської області), Перша Лубенська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 4,44 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тарандинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Спадкоємцями першої черги за законом, крім позивача, є ОСОБА_5, яка була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_6 на момент її смерті. При зверненні до Першої Лубенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки між спадкоємцями виник спір з приводу розміру спадкового майна.

Посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства частки спадщини кожного із спадкоємців за законом є рівними, ОСОБА_4 просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 31 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на частку земельної ділянки площею 4,44 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тарандинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області та перебувала у приватній власності померлої згідно з державним актом серія НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження голови Лубенської РДА Полтавської області від 3 липня 2003 року № 303.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом, їх частки у спадщині за законом є рівними, а тому позивач має право на Ѕ частину спадкового майна відповідно до статті 1267 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 31 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що сторони є єдиними спадкоємцями першої черги за законом померлої ОСОБА_6, які прийняли спадщину, жодних даних про зміну розміру частки у спадщині когось з них в ході розгляду справи встановлено не було, у зв'язку з чим їх частки у спадщині за законом є рівним.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено права

ОСОБА_5, передбачені статтями 27, 31 ЦПК України 2004 року, у зв'язку із чим вона була позбавлена можливості звернутися до суду із зустрічним позовом про усунення позивача від права на спадкування на підставі частини п'ятої статті 1224 ЦК України, оскільки справу розглянуто без її участі.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_6 Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 4,44 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тарандинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, яка перебувала у приватній власності померлої, згідно з державним актом серії НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження голови Лубенської РДА Полтавської області від 3 липня 2003 року № 303.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Щодо оформлення спадщини позивач звернулася до Першої Лубенської державної нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку їй було відмовлено у зв'язку з виникненням спору між спадкоємцями щодо розподілу спадкового майна, та рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині кожного з них.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом, а частки у спадщині за законом є рівними та врахувавши, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

Доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто без участі ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки остання була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи завчасно, у судові засідання не з'явилась без поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.