розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року у складі судді Крилової О. В. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року у складі судді Пантиоус О. П. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року у складі судді Крилової О. В., Дзярука М. П., Трофимової Д. А.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 жовтня 2013 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум" (далі - ТОВ "Ессенс-Преміум") укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 10 млн. грн. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 301013-П/З, за яким поручитель солідарно з позичальником відповідає за виконання зобов'язань за кредитним договором. Позичальником в порушення умов договору несвоєчасно і не в повному обсязі сплачуються проценти за кредитом, не здійснюється щомісячне погашення кредиту, а також простроченої кредитної заборгованості та пені. Внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору станом на 16 листопада 2015 року прострочена заборгованість за процентами становить 1 260 273 грн 97 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути вказану суму боргу із поручителя.

Заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року позов ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 260 273 грн 97 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про припинення поруки, в якому зазначав, що пунктом 1.3. договору поруки визначено, що строк його дії 10 років. Разом з тим, умови договору поруки не містять дати, з якої починається перебіг вказаного строку. За таких обставин застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 559 ЦК про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Кінцевим строком повернення кредиту є 28 лютого 2014 року, а тому звернення до нього як поручителя із позовом у грудні 2015 року свідчить про припинення поруки за частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що судовий розгляд справи був призначений на 13 год. 30 хв. 23 серпня 2016 року. ОСОБА_2, який 12 серпня 2016 року отримав судову повістку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 51, том 3), в судове засідання не з'явився з невідомої причини, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. ОСОБА_2 судом роз'яснено наслідки повторної неявки до суду без поважних причин листом від 23 серпня 2016 року (а. с. 57, 59, том 3). В судове засідання 14 вересня 2016 року ОСОБА_2, належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання повторно не з'явився з невідомої причини, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав. Враховуючи те, що ОСОБА_2, належним чином повідомлений про розгляд справи, повторно не прибув в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, його зустрічний позов підлягає залишенню без розгляду.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року позов ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" суму заборгованості станом на 16 листопада 2015 року з нарахованих процентів за останні шість місяців за кредитним договором № 291013-КЛВ від 29 жовтня 2013 року у розмірі 1 260 273 грн 97 коп.Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не дотримано порядок оскарження заочного рішення, оскільки заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою на заочне рішення без відповідного звернення до суду першої інстанції про його перегляд.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у зустрічному позові ОСОБА_2 зазначив адресою свого проживання: м. Новоазовськ Донецької області, але за цією адресою пересилання пошти не здійснюється, оскільки вона знаходиться на території проведення АТО, де державні органи тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв'язку з цим судова повістка направлялася ОСОБА_2 за наявними у справі відомостями за його місцем роботи: м. Маріуполь, ТОВ "Азовнафтопродукт". Судова повістка 12 серпня 2016 року на ім'я ОСОБА_2 була отримана, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень (а. с.51,том 3). Разом з тим, в судове засідання 23 серпня 2016 року ОСОБА_2 не з'явився з невідомої причини, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав. Суд першої інстанції, відкладаючи розгляд справи, роз'яснив наслідки повторної неявки до суду без поважних причин, що підтверджується листом від 23 серпня 2016 року (а. с. 57, том 3) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 02 вересня 2016 року (а. с. 59, том 3). Одночасно він був повідомлений про час та місце наступного розгляду справи. Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі знову зазначає адресу проживання м. Новоазовськ, знаючи про те, що поштовий зв'язок за зазначеною адресою відсутній. Натомість він не зазначає іншу адресу та причини неотримання ним судових повісток за місцем роботи.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження ухвали суду обґрунтовано тим, що рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року не було заочним, тому відсутні підстави для повернення його апеляційної скарги у зв'язку із порушенням порядку оскарження заочного рішення. Крім того, у справі вже було постановлено заочне рішення від09 лютого 2016 року, яке було скасовано за його заявою про перегляд заочного рішення.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що судові повістки мають вручатися фізичним особам під розписку. Він не отримував судових повісток ні за місцем проживання, ні за місцем роботи, що підтверджується відсутністю особистого підпису на поштових повідомленнях, що містяться в матеріалах справи, а тому відсутні підстави для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що ОСОБА_2 замовчує факт його проживання у м. Маріуполі та зазначає адресою листування місце реєстрації, що є територією ведення АТО. За місцем своєї роботи у м. Маріуполі ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про розгляд справи, а тому зустрічний позов обґрунтовано залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

21 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року необхідно скасувати з огляду на таке.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 грудня 2016 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року, розглянуто його скаргу по суті та ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року залишено без змін.

Таким чином, право ОСОБА_2 на апеляційне оскарження рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року відновлено.

Касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року підлягає задоволенню.

За змістом частини третьої статті 169 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Якщо насправді особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи (частина сьома статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

У зустрічній позовній адресі ОСОБА_2 вказав адресу: АДРЕСА_1.

На виконання розпорядження Указу Президента від 14 листопада 2014 № 875/2014 (875/2014) про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" зупинено приймання та відправку поштових відправлень. У зв'язку з цим судові повістки за вказаною ОСОБА_2 адресою не надсилалися.

Надіслані за адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Азовнафтопродукт" по вул. Таганрозькій, 341 у м. Маріуполі Донецької області, в якому ОСОБА_2 працює директором, судові повістки про його виклик були одержані службовими особами підприємства, а не ОСОБА_2 особисто, що не свідчить про вручення йому повісток за місцем роботи у розумінні частини сьомої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин, не можна погодитися із висновками судів про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений судом про розгляд справи та повторно не з'явився у судове засідання, у зв'язку з чим залишення зустрічного позову без розгляду не відповідає вимогам процесуального закону.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення першої інстанції, постанови апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, ухвала Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року підлягає скасуванню за частиною третьою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409 та частиною шостою статті 411 ЦПК України із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.