розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", подану представником - Сокуренко НаталієюВікторівною, на рішення Монастирського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2016 року в складі судді Гудкової Ю. Г. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 08 липня 2016 року в складі суддів: Ходоровського М. В., Фащевської Н. Є., Щавурської Н. Б.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про захист прав споживача та усунення перешкод у користування банківським рахунком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним відкрито поточний (з використанням електронних платіжних засобів) рахунок фізичної особи у ПАТ КБ "Приватбанк", залишок коштів на якому складає 244 512 грн 39 коп., однак 25 червня 2015 року, маючи намір здійснити переказ коштів, виявив, що рахунок заблоковано, чим обмежено його право користуватися власними грошима та, відповідно, банківськими послугами. На письмове звернення щодо причин блокування поточного рахунку одержав відповідь про проведення фінансового моніторингу (перевірки джерел походження коштів) щодо нього.

Дії банку позивач вважає протиправними, такими, що суперечать вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) , яким передбачено умови, порядок та підстави здійснення фінансового моніторингу. Тривалість зупинення (блокування) фінансової операції протиправно триває майже 11 місяців із передбачених законом максимальних 30 днів. Про прийняття спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (продовження зупинення) фінансових операцій позивача не було повідомлено. ПАТ КБ "Приватбанк" як суб'єкт первинного фінансового моніторингу уповноважений самостійно зупинити фінансову операцію на два дні з дня зупинення (включно).

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити, зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні поточним рахунком фізичної особи шляхом розблокування (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за даним рахунком).

Рішенням Монастирського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 поточним рахунком фізичної особи № НОМЕР_1 з використанням електронних платіжних засобів, на якому знаходяться грошові кошти в сумі 244 512 грн 39 коп., шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за даним рахунком).

Стягнуто із публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь держави 551 грн 20 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" порушено передбачені Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), які є остаточними та продовженню не підлягають. Таке блокування банківського рахунку відбулось у порушенням умов договору та вимог закону, які регулюють спірні правовідносини, зокрема статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", у зв'язку із чим були порушені права позивача.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 08 липня 2016 року рішення Монастирського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій улипні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Монастирського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 08 липня 2016 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції ПАТ КБ "Приватбанк" обґрунтовував тим, що учасниками справи не заперечується наявність між ними договірних відносини. Указані договірні відносини передбачають права та обов'язки сторін угоди між собою та обов'язок сторін дотримуватися вимог чинного законодавства, відповідно до яких банк має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу. ПАТ КБ "Приватбанк" надіслав позивачу листа, у якому запитував інформацію та витребовував копії офіційних документів на підтвердження походження грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача за період з 01 січня 2015 року по 24 червня 2015 року, проте вимога банку залишилася без відповідного реагування з боку позивача, якій відповідно до вимог закону зобов'язаний надати необхідні підтвердження. Указані обставини давали банку право відмовитись від підтримання договірних відносин і не свідчать про порушення прав ОСОБА_1 в наслідок блокування його карткового рахунку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду. 28 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку, згідно якого останньому відкрито поточний (з використанням електронних платіжних засобів) рахунок фізичної особи № НОМЕР_1.

При оформленні поточного карткового рахунка ОСОБА_4 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, пунктом 2.8.1.14.2 яких передбачено, що банк має право відмовити клієнту (мотивовано, з посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством України) у здійсненні розрахункових та касових операцій у разі оформлення документів з порушенням вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, або відмови клієнта в наданні документів та відомостей, необхідних для здійснення ідентифікації клієнта, згідно з чинним законодавством, визначення суті його діяльності та фінансового стану, або у разі встановлення, що ця фінансова операція може мати відношення або призначатися для фінансування терористичної діяльності, а також в інших випадках, встановлених законодавством.

25 червня 2015 року даний рахунок заблоковано банком.

09 липня 2015 року ОСОБА_1 письмово звернувся до ПАТ КБ "Приватбанку" щодо надання інформації про причини блокування відкритого на його ім'я поточного рахунку та негайного розблокування карткового рахунку і поновлення усіх фінансових операцій за рахунком.

Листом ПАТ КБ "ПриватБанк" від 04 лютого 2016 року, ОСОБА_1 повідомлено про право банку на здійснення перевірки клієнта з посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтю 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Висловлено прохання надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок за період з 01 січня 2015 року по 24 червня 2015 року.

Згідно з частинами першо-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положенням частини першої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно частинами першої та другою статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому, документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані.

Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов'язані між собою.

У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Відповідно до частини другою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема:

клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;

клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;

клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Положеннями статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та частиною сьомою статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Суди досліджували надані ПАТ КБ "Приватбанк" докази про те, що за період з 01 січня 2015 року по 24 червня 2015 року обіг коштів позивача за спірним рахунком склав 10 931 016 грн 39 коп., у зв'язку із чим банк на виконання вимог вищенаведених Законів здійснив запит щодо надання ОСОБА_1 документів на підтвердження походження грошових коштів, що надійшли на його рахунки у зазначений період.

Судами установлено, що позивачем зазначених документів банку надано не було.

Вимогами частини п'ятої статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Згідно з положеннями частини шостої статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Ураховуючи встановлену судами попередніх інстанцій відсутність у банку інформації (офіційних документів), необхідної (необхідних) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком позивача відповідали указаним вище вимогам чинного законодавства України та не свідчать про порушення саме зобов'язань за договором банківського рахунку.

Однак, указані дії ПАТ КБ "Приватбанк" щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають зокрема відповідати усім вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) .

Згідно частин першої - третьої статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України (2341-14) , та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) .

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) . У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною 5 статті 17 вказаного Закону передбачено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України (2341-14) , не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Судами установлено, що неодноразові звернення позивача до ПАТ КБ "Приватбанку" позитивного результату не дали, у зв'язку з чим 09 липня 2015 року він письмово звернувся до відповідача щодо надання інформації про причини блокування відкритого на його ім'я поточного рахунку та негайного розблокування карткового рахунку і поновлення усіх фінансових операцій за рахунком.

На зазначене звернення ПАТ КБ "Приватбанк" надав відповідь 04 лютого 2016 року, обмежившись лише повідомленням позивача про право банку на здійснення перевірки клієнта з посиланням на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а також пропозицією надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок за період з 01 січня 2015 року по 24 червня 2015 року.

Судами також установлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" належним чином не обґрунтовано правомірність блокування поточного рахунку, відкритого на ім'я позивача, представник банку не надав відомостей та доказів про те, що кошти на рахунок ОСОБА_1 надійшли злочинним шляхом. Також не надано належних та допустимих доказів звернення з заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта за наслідками блокування карткового рахунку. Рахунок заблоковано без повідомлення та згоди останнього. Кошти позивача по даний час заблоковані.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що дії відповідача щодо обмеження права користування поточним картковим рахунком шляхом його блокування не відповідали вимогам законодавства, зокрема Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) ,суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 поточним рахунком та розблокування указаного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за даним рахунком).

Доводи касаційної скарги про те, що банк має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки таке право банку має бути реалізовано у відповідності із вимогами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) , які ПАТ КБ "Приватбанк" порушив, що обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності порушення прав ОСОБА_1 внаслідок блокування його карткового рахунку спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції, згідно з якими статтею 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" щодо зупинення банком фінансових операцій клієнта встановлена відповідна процедура та строки, які банком дотримано не було, у зв'язку із чим згідно висновків судів попередніх інстанцій порушено права клієнта.