розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Дубіжанської Т. О. від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі суддів: Калиновського А. Б., Гайдук В. І., Єлізаренко І. А., від 14 квітня 2016 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (надалі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПАТ "КБ "Надра", треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар ІринаМихайлівна, Красногвардійський ВДВС Дніпропетровського МУЮ, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Також позивач просила покласти судові витрати на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2007 року між ВАТ "Комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра") та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1477-Н, за умовами якого вона отримала кредит у сумі 101 250 доларів США на споживчі цілі, а саме: на придбання домоволодіння.

У забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором 23 жовтня 2007 року був укладений договір іпотеки № 8/2007/840-К/1477-Н/1, згідно якого предметом іпотеки є домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності.

28 березня 2014 року у зв'язку з тим, що вона порушила умови кредитного договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. на підставі заяви банку вчинено виконавчий напис № 1201 про звернення стягнення на домоволодіння.

13 травня 2014 року на підставі вищезазначеного виконавчого надпису та заяви ПАТ "КБ "Надра" головним державним виконавцем Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Шаргородською С. А. було відкрито виконавче провадження ВП № 43227157.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням статті 88 Закону України "Про нотаріат" та пункту 3.1 частини 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки заборгованість, що зазначена у виконавчому напису не відповідає дійсності. Відповідачем та приватним нотаріусом не були враховані квитанції про сплату заборгованості за кредитним договором на суму 14 536 доларів США, що підтверджує спірність заборгованості, яка зазначена у виконавчому напису.

При цьому, під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не витребувано у відповідача первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його повного чи часткового погашення та документи, які встановлюють прострочення виконання зобов'язання, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, а також суми відсотків та пені були безспірними, що є підставою вважати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Також відповідач не повідомив її, як іпотекодавця, про порушення нею зобов'язань та не направив попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з дотриманням вимог встановлених, статтями 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) .

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) .

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 20 травня у справі № 6-158цс15, мотивована тим, що згідно з частиною першою статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, і такі документи приватному нотаріусу відповідачем були надані, а перевіряти розмір заборгованості нотаріус при вчиненні виконавчого напису не зобов'язаний.

Також судом апеляційної інстанції зауважено, що самі по собі квитанції не є доказом наявності спору між сторонами, а підставою для вчинення виконавчого напису є саме наявність необхідних документів, крім того, зазначені позивачем квитанції фактично відображені банком у розрахунку заборгованості.

У касаційній скарзі, поданій 29 квітня 2016 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішенняКрасногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що банком та нотаріусом, при вчиненні виконавчого напису не враховані квитанції про сплату заборгованості за кредитним договором на загальну суму 14 476 дол. США, що підтверджує спірність заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі. Крім того, звертає увагу, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримувала від банку первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його повного чи часткового погашення та документів, які встановлюють прострочення виконання зобов'язання, а тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_3 перед відповідачем, а також суми відсотків та пені, що зазначив банк у своїй заяві, були безспірними, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

21 грудня 2017 року третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар ІринаМихайлівна подала заперечення на касаційну скаргу, просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відповідач та третя особа - Красногвардійський ВДВС Дніпропетровського МУЮ не скористалися своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

11 січня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про іпотеку" (надалі - Закон "Про іпотеку" (898-15) , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону "Про іпотеку").

Згідно із статтею 35 Закону "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (надалі - Закон "Про нотаріат" (3425-12) ) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" (3425-12) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат").

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (z0282-12) (надалі - "Порядок вчинення нотаріальних дій", "Порядок").

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону "Про нотаріат" (3425-12) та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року між ВАТ "Комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра") та ОСОБА_3 (позичальником) укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах збереженості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 101 250 доларів США, строком до 12 жовтня 2032 року. Цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 23 жовтня 2007 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_8, згідно з яким позичальник придбає у власність нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 23 жовтня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 (іпотекодавець) надала банку (іпотекодержатель) в іпотеку домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Визначена сторонами вартість предмета іпотеки складає 314 398 грн.

Пунктами 5.1, 5.3 вказаного договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі, зокрема, виконавчого напису нотаріуса.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за кредитним договором, 25 лютого 2014 року відповідач направив на адресу позивача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, в якій посилався на те, що станом на 12 лютого 2014 року ОСОБА_3 не виконує умови кредитного договору, тому заборгованість за кредитним договором складає 167 192,35 доларів США, та запропонував в 30 - денний строк сплатити на користь ПАТ "КБ "Надра" суму заборгованості, яка складається з: основного боргу у розмірі 99 930, 87 доларів США, що за курсом НБУ на 12 лютого 2014 року складає 854 478 грн. 89 коп.; відсотків у розмірі 67 261,48 доларів США, що за курсом складає 575 132 грн 74 коп.; пені у розмірі 8 980,72 доларів США, що за курсом - 76 791 грн 44 коп.; штраф у розмірі 10 125 доларів США, що за курсом - 86 575 грн 84 коп. Факт відправлення даної письмової вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25 лютого 2014 року.

26 лютого 2014 року ПАТ "КБ "Надра" звернулося до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. із заявою № 1141, в якій просить вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 23 жовтня 2007 року.

Для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано пакет документів, у тому числі і розрахунок наявної заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року станом на 12 лютого 2014 року.

28 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Бондар І. М. на підставі пункту 19 частини першої статті 34, статей 87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат" було вчинено виконавчий напис № 1201 про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 167 192, 35 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28 березня 2014 року складає 1 814 070 грн 44 коп. та 166 367 грн 28 коп., а всього у гривневому еквіваленті - 1 980 437, 72 грн.

13 травня 2014 року головним державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Шаргородською С.А. було відкрито виконавче провадження ВП № 43227157 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що згідно з частиною першою статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, і такі документи приватному нотаріусу ПАТ "КБ "Надра" були надані, перевіряти розмір заборгованості нотаріус при вчиненні виконавчого напису не зобов'язаний.

При цьому, відхиляючи доводи позивача про те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були враховані квитанції про сплату заборгованості за кредитом, що підтверджує спірність заборгованості, суди дійшли висновку, що самі по собі квитанції не є доказом наявності спору у сторін, оскільки підставою для вчинення виконавчого напису є саме наявність необхідних документів і крім того, зазначені позивачем квитанції фактично відображені банком у розрахунку заборгованості (а. с. 53-54).

Висновки судів про відмову у задоволенні позову ґрунтуються на припущенні, оскільки в наданому позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 12 лютого 2014 року дійсно не містяться посилання на квитанції позивача про сплату заборгованості за кредитним договором на загальну суму 14 536 доларів США, що свідчить про наявність спору стосовно суми заборгованості. Доводи відповідача в суді першої та апеляційної інстанції доводів позивача не спростовують.

Посилання суду апеляційної інстанції на висновок Верховного Суд України, висловлений в постанові від 20 травня 2015 року, справ № 6-158цс15, є помилковим, оскільки у вказаній справі збільшення суми заборгованості у виконавчому написі нотаріуса порівняно з сумою, вказаною у повідомленні боржника, відбулося за рахунок затримки сплати боргу.

У даній справі позивачем доведено обставини на спростування безспірності вимог, що з урахуванням висновку Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, є підставною для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, у зв'язку з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за номером в реєстрі № 1201.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_3 243 грн 60 коп. судового збору за подання позовної заяви, 267 грн 96 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 292 грн 32 коп. судового збору за подання касаційної скарги, всього стягнути 803 грн 88 коп.