Верховний Суд
Постанова
Іменем України
07 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 629/2957/15-ц
провадження № 61-1252св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс фінанс",
відповідач: ОСОБА_1,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс фінанс" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2016 року у складі судді Попова О. Г. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2016 року у складі суддів: Кіся П. В., Котелевець А. В., Кружиліної О. А.,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс фінанс") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між публічним акціонерним товариством "Платинум банк" (далі - ПАТ "Платинум банк") та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори № 60/5292CLPS2 від 10 лютого 2012 року на суму 6 884 грн 52 коп. на строк до 10 серпня 2014 року та кредитний договір № 118/5292SFPRP7 від 24 березня 2012 року на суму 6 169 грн 11 коп. на строк до 24 березня 2015 року. За вказаними кредитними договорами ТОВ "Кредекс Фінанс" набуло право вимоги на підставі договору факторингу 1/15-ФКю від 08 травня 2015 року.
Посилаючись на те, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 03 липня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 584 грн 50 коп., із яких: заборгованість за кредитним договором № 60/5292CLPS2 від 10 лютого 2012 року - 6 738 грн 01 коп. - тіло кредиту, 1 070 грн 06 грн. - проценти, 604 грн 09 - пеня; заборгованість за кредитним договором №118/5292SFPRP7 від 24 березня 2012 року - 6 169 грн 01 коп. - тіло кредиту, 740 грн - проценти, 523 грн 08 коп. - пеня, позивач просив стягнути вказаний борг із відповідача.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кредекс фінанс" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сальдо простроченої заборгованості за кредитним договором від 10 лютого 2012 року виникло 10 червня 2012 року, тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився 10 червня 2015 року. Позовну заяву подано 20 липня 2015 року, тобто пізніше ніж через 1 місяць з моменту закінчення позовної давності. За кредитним договором від 24 березня 2012 року сальдо простроченої заборгованості виникло 24 квітня 2012 року, тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився 24 квітня 2015 року. Позовну заяву подано 20 липня 2015 року, тобто пізніше ніж через 3 місяці з моменту закінчення позовної давності. На підставі викладеного суд відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2016 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 із червня 2012 року припинила здійснення платежів за кредитним договором № 60/5292CLPS2 від 10 лютого 2012 року. Коштів за кредитним договором № 118/5292SFPRP7 від 24 березня 2012 року ОСОБА_1 не вносила з дня його укладення. Під час прослуховування судового засідання суду першої інстанції від 20 листопада 2015 року апеляційним судом встановлено, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - зазначала, що позивач пропустив строк позовної давності, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом та відсутністю причин, які можна вважати поважними та такими, що слугують підставою для поновлення пропущеного строку.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Кредекс фінанс" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами неправильно визначено початковий момент перебігу позовної давності за кожним простроченим платежем, крім того, відсутня письмова заява сторони у спорі про застосування позовної давності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 26 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно достатті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що між ПАТ "Платинум банк" та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори № 60/5292CLPS2 від 10 лютого 2012 року та кредитний договір № 118/5292SFPRP7 від 24 березня 2012 року. За вказаними кредитними договорами ТОВ "Кредекс Фінанс" набуло право вимоги на підставі договору факторингу 1/15-ФКю від 08 травня 2015 року.
За умовами кредитного договору № 60/5292CLPS2 від 10 лютого 2012 року, наданого для поточних потреб, сума кредиту становить 6 884 грн 52 коп. на строк до 10 серпня 2014 року з щомісячним поверненням кредиту згідно графіку платежів, встановленого Додатком № 1 до договору.
За умовами кредитного договору № 118/5292SFPRP7 від 24 березня 2012 року сума кредиту становить 6 169 грн 11 коп. на строк до 24 березня 2015 року з щомісячним поверненням кредиту згідно графіку платежів, встановленого Додатком № 1 до Договору.
ОСОБА_1 із червня 2012 року припинила здійснення платежів за кредитним договором № 60/5292CLPS2 від 10 лютого 2012 року. Коштів за кредитним договором № 118/5292SFPRP7 від 24 березня 2012 року ОСОБА_1 не вносила з дня його укладення.
У суді першої інстанції представник відповідача заявила в усній формі про застосування строків давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду.
Згідно зі статтею 31 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
Таким чином, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16.
Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що усне клопотання сторони у спорі є заявою про застосування строків позовної давності у розумінні статті 267 ЦК України та є підставою відмови у позові у випадку пропуску вказаного строку.
Разом з тим, момент припинення виконання позичальником зобов'язань за кредитом визначено судами як початковий момент перебігу позовної давності у справі, із чим погодитися не можна.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.
При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року).
Кінцевим строком повернення кредиту № 60/5292CLPS2 від 10 лютого 2012 року й платежів за ним сторонами визначено 10 серпня 2014 року, а кредиту № 118/5292SFPRP7 від 24 березня 2012 року - 24 березня 2015 року, достроковою вимогою кінцевий строк повернення кредитів не змінювався, а тому станом на дату звернення із позовом до суду (20 липня 2015 року) строк позовної давності за вимогами ТОВ "Кредекс фінанс" про повернення кредиту в цілому не сплив.
Заявлена позовна давність може бути застосована лише щодо позовних вимог про повернення щомісячних платежів, початок перебігу позовної давності за якими починається з моменту порушення строку погашення кожного чергового платежу.
Згідно частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Судами не досліджено зібрані у справі докази щодо належності сплати ОСОБА_1 чергових платежів за кредитними договорами, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та згідно частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою скасування рішення судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс фінанс" задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
В. С. Висоцька
С. Ю. Мартєв
В.В. Пророк
І. М. Фаловська
С.П. Штелик