Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (далі - ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус") про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 42 809,81 доларів США зі сплатою 10,08 % на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 13 червня 2012 року. Вказані кредитні зобов'язання були забезпечені договорами поруки від 13 червня 2007 року, укладеними між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно до умов яких останні поручилися перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Також 12 січня 2009 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" укладено договір поруки, відповідно до умов якого останнє поручилося перед кредитором боржника за виконання ним своїх обов'язків в межах сум, визначених у додатку № 1 до цього договору, а саме у розмірі 200 грн. Банк виконав належним чином свої кредитні зобов'язання. Оскільки позичальник не виконав належним чином свої кредитні зобов'язання, тому в нього станом на 18 травня 2010 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 105 687,69 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 837 670 грн 04 коп.

На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 105 687,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 837 670 грн 04 коп.; стягнути солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4 ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 200 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2010 року в складі судді Маймура Ф. Ф. позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року 837 470 грн 04 коп. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року 200 грн, у рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн, а разом - 320 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 1 700 грн. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальником порушено умови кредитного договору, а тому останній та поручителі (фізичні особи) зобов'язані солідарно відповідати перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Позивачем надано вірний розрахунок заборгованості за кредитним договором. ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" як поручитель відповідає солідарно разом з іншими відповідачами перед банком у межах суми 200 грн, а вказана вимога підлягає задоволенню у порядку цивільного судочинства.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2007 року станом на 18 травня 2010 року в розмірі 33 732,70 доларів США, що еквівалентно 267 326 грн 01 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у - 27 240,08 доларів США, у тому числі заборгованості за прострочення тіла кредиту - 11 001,23 доларів США, що еквівалентно 215 902 грн 15 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 6 492,62 доларів США, що еквівалентно 51 459 грн 85 коп.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 20 000 грн. Провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" закрито. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі по 455 грн з кожного.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між банком та позичальником укладено кредитний договір, а тому останній зобов'язаний належним чином виконувати свої кредитні зобов'язання, які забезпеченні договорами поруки. Умовами договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту (виконання основного зобов'язання), а тому в межах вказаного строку банк може звернутися до суду з вимогою до поручителів про захист свого цивільного права та інтересу. До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, тому наявні правові підстави для застосування норми частини третьої статті 551 ЦК України. Нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, зокрема за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, суперечить вимогам закону, тому вказані вимоги задоволенню не підлягають. Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до неї як поручителя та розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема ОСОБА_5 не було повідомлено про час та місце розгляду справи, не було надіслано копії процесуальних документів. Кредитний договір укладено з грубим порушенням вимог законодавства оскільки всі фінансові ризики покладено на відповідачів, зокрема, у зв'язку із зростанням курсу долара США до національної грошової одиниці України відбулося зростання вартості тіла кредиту в 1,6 рази, а тому цей договір має ознаки недійсного правочину. Оскільки кредитний договір є недійсним, тому ОСОБА_5 не може мати будь-якої заборгованості перед банком. Договір поруки від 13 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 підписано з порушенням вимог закону, а тому він має ознаки неукладеного (невчиненого) правочину. Порука є припиненою відповідно до норм частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до ОСОБА_5, а у договорі поруки не встановлено строк його дії.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Рішення апеляційного суду оскаржується в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_5, а тому в решті рішення апеляційного суду в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_5 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Встановлено, що 13 червня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 30 400 доларів США для придбання автомобіля та 10 335,85 доларів США для оплати страхових платежів зі сплатою 10,08 % на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 13 червня 2012 року.

Позивач належним чином виконав свої кредитні зобов'язання.

Вказані вище кредитні зобов'язання були забезпечені договором поруки від 13 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5, відповідно до умов якого остання поручилися перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Встановлено, що ОСОБА_4 не виконав належним чином свої кредитні зобов'язання, тому в нього станом на 18 травня 2010 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 33 732,70 доларів США, що еквівалентно 267 362 грн 01 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 27 240,08 доларів США, у тому числі заборгованості за прострочення тілу кредиту - 11 001,23 доларів США, що еквівалентно 215 902 грн 15 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 6 492,62 доларів США, що еквівалентно 51 459 грн 85 коп.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 20 000 грн.

Відповідно до статей 526, 1054, 1055 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частино першою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Встановивши, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що наявні правові підстави для стягнення кредитної заборгованості, зокрема солідарно з ОСОБА_5

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що за пунктом 12 договору поруки, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5, порука за цим договором припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту (виконання основного зобов'язання).

Встановлено, що банк у січні 2010 року звернувся до суду з даним позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року.

Оскільки зобов'язання боржник не виконував, банк реалізував передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право вимоги дострокового виконання основного зобов'язання та звернувся до суду з даним позовом у межах строків, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України та пунктом 12 договору поруки, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5

Судом апеляційної інстанції наведено розрахунок, з якого суд виходив при вирішенні позову (досліджено його обґрунтованість, доведеність розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Доводи касаційної скарги, що неналежне повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи та не надіслання їй процесуальних документів призвело до порушення її права на справедливий судовий розгляд не заслуговують на увагу, оскільки предметом касаційного перегляду є саме рішення апеляційного суду, яким скасовано заочне рішення суду першої інстанції, розгляд справи в апеляційному порядку відбувся з урахуванням усіх доводів заявника та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Крім того, доводи ОСОБА_5, що кредитний договір є нікчемним з тих підстав, що під час його укладення порушено права відповідачів як споживачів фінансових послуг, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний договір підписаний позичальником, умови цього правочину погоджено його сторонами, позичальником та поручителями вказаний договір не оскаржений, судом не скасований, а тому є чинним.

Доводи касаційної скарги про те, що договір поруки від 13 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 підписано з порушенням вимог закону, а тому він має ознаки неукладеного правочину, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний правочин укладений з метою виконання кредитних зобов'язань, умови цього договору погоджено його сторонами, позичальником та поручителями вказаний договір не оскаржений, судом не скасований, а тому є чинним.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з вимогою до поручителя, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки кредитодавець звернувся з даним позовом, зокрема й до ОСОБА_5, у січні 2010 року, тобто в межах передбаченого договором поруки п'ятирічного строку, а тому цей строк не можна вважати пропущеним.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_5 - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.