Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником - ОСОБА_6, на ухвалу апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Олійника В. І., Лівінського С. В., від 7 листопада 2017 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та зобов'язання зареєструвати право власності на квартири в Реєстраційній службі Ірпінського міського управління юстиції у Київській області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2014 року визнано у справі мирову угоду на таких умовах:

1. ОСОБА_5 визнає право власності за ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2014 року у справі № 367/3902/14-ц за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (далі - ТОВ "Аверс-Сіті") про визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії, на: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 87,23 кв. м; двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 87,23 кв. м; двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 86,92 кв. м.

2. Відповідач визнає право позивача на реєстрацію вищевказаних квартир у Реєстраційній службі Ірпінського міського управління юстиції.

Провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 205 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, суд першої інстанції виходив із того, що сторони у справі зробили спільну заяву, дійшли мирової угоди, яка не суперечить закону і не порушує прав інших осіб.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 7 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Аверс-Сіті" задоволено.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2014 року скасовано, передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу міського суду та передаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходив із того, що укладена між сторонами мирова угода порушує права, свободи та інтереси ТОВ "Аверс-Сіті", якому належать спірні квартири, оскільки рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2014 року було скасовано і ОСОБА_5 станом на 21 жовтня 2014 року не був власником спірних квартир.

27 листопада 2017 року ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, поновлюючи ТОВ "Аверс-Сіті" строк апеляційного оскарження, не належним чином дослідив обставини щодо поновлення ТОВ "Аверс-Сіті" строку на апеляційне оскарження, не обґрунтував підстав його поновлення та не вказав, які причини визнав поважними для поновлення цього строку майже через три роки.

Крім того, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження розглядається у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак ні позивача, ні відповідача не було повідомлено про розгляд такої заяви.

При цьому ухвалоюІрпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2014 року не вирішувалось питання про права та обов'язки ТОВ "Аверс-Сіті", тому останнє не мало право апеляційного оскарження зазначеного судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

17 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2014 року у справі № 367/3902/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Аверс-Сіті" про визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Аверс-Сіті", рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Отже, право власності на об'єкти нерухомого майна залишилось за ТОВ "Аверс-Сіті", оскільки зі скасуванням судових рішень втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.

Відповідно до частини п'ятої статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, апеляційний суд, врахувавши положення частини п'ятої статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали міського суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки мирова угода стосується майна, яке на момент визнання судом мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, належало на праві власності ТОВ "Аверс-Сіті", а її умови суперечать закону та порушують права, свободи та інтереси інших осіб.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судами правильно застосовані.

Посилання касаційної скарги на те, що сторони не були повідомлені про розгляд заяви ТОВ "Аверс-Сіті" про поновлення строку апеляційного оскарження не впливає на законність судового рішення апеляційного суду, оскільки зазначене процесуальне питання вирішувалось не в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду