Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

третя особа - Борівська сільська рада Зміївського району Харківської області,

третя особа - відділ Державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби в Зміївському районі Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 6 липня 2016 року у складі судді Бережної Н. М. та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Круглової С. С., Пилипчук Н. П., Трішкової І. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Зміївського районного суду Харківської областіз позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Борівська сільська рада Зміївського району Харківської області, відділ Державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби в Зміївському районі Харківської області про усунення порушень (перешкод) у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що будівлі господарського призначення (вигребні ями, курник) є такими, що збудовані та розміщені з порушенням норм діючого законодавства України та становлять перешкоди в користуванні земельною ділянкою, у зв'язку з чим просила їх визнати такими, що збудовані з порушеннями, та зобов'язати відповідачів демонтувати їх за власний рахунок.

Також представник позивача просив:

- зобов'язати відповідачів звернутися в Зміївське БТІ для внесення змін в технічному паспорті на житловий будинок від 23.04.2004 в Розділі "План земельної ділянки" в частині позначення вбиральні (туалет) літ. "Д", відповідно до плану земельної ділянки під індивідуальну житлову перебудову за типовим проектом № 185-16-13 затвердженого рішенням Борівської сільради № 10 від 19.03.1975 року, згідно з нормами ДБН 360-92 **;

- заборонити відповідачам розміщувати домашніх тварин (курей, свиней та ін.) в підвалі свого житлового будинку, а так само розташовувати господарські споруди для утримання домашніх тварин на своїй земельній ділянці з порушенням будівельних і санітарних норм (ДБН 360-92**; Наказ МОЗУ № 145 від 17.03.2011г.);

- заборонити відповідачам підключати і використовувати примусову витяжку через облаштований ними додатковий вентиляційний канал в стіні свого будинку діаметром 110 мм над газовою плитою, який згідно відповіді Головного інженера Зміївського УЕГГ ПАТ "Харківгаз" від 12.02.2016 не є порушенням проекту газифікації житлового будинку відповідачів тільки за умови використання його відповідачами як додаткового вентиляційного каналу з природним потягом;

- зобов'язати відповідачів припинити зловживання своїми правами при використанні своєї земельної ділянки, в тому числі не порушувати відповідачами громадський порядок і не створювати незручностей через відкрите вікно в своєму житловому будинку, яке виходить у двір позивача, шляхом гучного прослуховування теле- і радіо апаратури, з'ясування відносин (скандалів) між відповідачами на підвищених тонах з використанням нецензурних висловів.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 6 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 та її представником всупереч статті 60 ЦПК України в редакції на час розгляду справи не доведено, що діями відповідачів порушені права позивача та її родини щодо користування їй земельною ділянкою.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 6 липня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_4 у повному обсязі. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не застосовані норми закону, які захищають права та інтереси позивача, що суди дійшли невірного висновку про те, що відсутність порушень прав позивача в теперішній час не свідчить недопущення таких самих порушень в майбутньому та вказує, що всупереч пунктам 2, 4 частини першої статті 20, статті 23 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) суддею Бережною Н. М. не було заявлено самовідвід, що вплинуло на об'єктивний розгляд справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 січня 2018 року дану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Встановлено, що на підставі договору дарування від 26 липня 2012 року ОСОБА_4 належить житловий будинок АДРЕСА_2, сусідній житловий будинок АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 20 травня 2004 року.

За результатами звернень ОСОБА_4 до Борівської сільської ради Зміївського району Харківської області з приводу грубих порушень відповідачами діючих в Україні норм, які регулюють правила облаштування вигрібних ям, а також норм санітарії та гігієни, було проведено обстеження місця розташування вигрібних ям. В ході обстеження було виявлено дві вигрібні ями, розташовані з порушенням норм діючого законодавства, які не використовуються за призначенням і не можуть бути введені в експлуатацію.

17 квітня 2015 року депутатом Борівської сільської ради було проведено обстеження будинку та надвірних будівель відповідача, під час якого було встановлено, що на подвір'ї відсутні вигрібні ями. В будинку у підвалі знаходиться пластмасовий бак ємкістю 1000 л., де збираються нечистоти, в нього додаються біологічні активні засоби і виливаються на город. На момент обстеження ОСОБА_6 не тримав курей, свиней. В кінці города відсутні компостні кучі, про що складено акт (том 1 ас 84).

Відповідно до акту первинної перевірки димових та вентиляційних каналів у житловому фонді від 05.10.2010 та від 13.10 2015, димові та вентиляційні канали за адресою АДРЕСА_3 відповідають технічним вимогам і придатні до експлуатації (том 1 ас 194, том 2 ас 22).

Відповідно до відповіді директора КП "Архітектурне бюро Зміївського району" від 25.03.2016, складеної за документами без виходу на місце, дворова вбиральня розміщена на території домоволодіння АДРЕСА_4 по відношенню до житлового будинку ОСОБА_4, не відповідає ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень" (том 2 ас 167).

З відповіді головного інженера Зміївського УЕГГ ПАТ "Харківгаз" від 12.02.2016 за № 01-336 встановлено, що порушень проекту газифікації в будинку ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_5 через встановлення ними додаткового вентиляційного каналу природною тягою в приміщенні кухні, немає (том 2 ас 166).

Судом першої інстанції здійснено огляд подвір'я позивача та відповідачів і встановлено, що вигрібними ямами, на які вказує позивач, відповідачі не користуються, одна з них повністю демонтована, про що не заперечує позивач, а другу ОСОБА_6 використовують як погріб. Також установлено, що відповідачі користуються бочкою з антисептиком для знищення відходів, яка знаходиться у підвальному приміщенні їх будинку. Крім того, судом установлено, що відповідачі не тримають худобу; встановлена вентиляційна витяжка на кухні відповідачів не суперечить вимогам чинних нормативних документів.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що всупереч статті 60 ЦПК України, чинної на час розгляду справи, позивач не довела належними і допустимими доказами порушення її цивільного права, що позбавляє її можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутність порушень прав позивача на теперішній час не свідчить про недопустимість тих самих порушень відповідачами повторно у майбутньому, не заслуговують на увагу, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина третя статті 60 ЦПК України у чинній на момент розгляду справи редакції).

Щодо доводів касаційної скарги про незаявлення суддею Бережною Н. М. самовідводу, що вплинуло на об'єктивний розгляд справи, то вони не заслуговують на увагу. Підстави для відводу судді, зазначені у статтях 20, 21, 22 ЦПК України, чинних на момент розгляду справи, відсутні, адже належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, як підстав для відводу судді, представник ОСОБА_4 не надав, обмежившись повідомленням цих обставин у своїх апеляційній та касаційній скаргах. Сам по собі факт ухвалення рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 не може бути таким доказом.

Наведені у касаційній скарзі доводи представника ОСОБА_4 не спростовують висновку суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 6 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.