розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Мелещенко Л. В. від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області у складі суддів: Мелінишин Г. П., Соколовського В. М., Василишин Л. В., від 21 червня 2016 року,

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (надалі - " ЦПК України (1618-15) ") касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2005 році ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дочки, стягнення аліментів за минулий час, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та моральної шкоди ( т. 1, а. с.1-2, 24-25).

Ухвалою Івано-Франківського місцевого суду від 20 квітня 2005 року задоволено частково клопотання ОСОБА_4 та вирішено тимчасово стягувати із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі Ѕ частини одержуваної ним пенсії за вислугу років в УМВС України в Івано-Франківській області на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 10 лютого 2005 року до вирішення справи по суті (т. 1, а. с. 39).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј від усіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з часу подання позову до суду 10 лютого 2005 року до досягнення дочкою повноліття із зарахуванням аліментних платежів, оплачених за ухвалою суду від 20 квітня 2005 року по даній справі. В решті вимог позову відмовлено (т. 2, а. с. 38-39). На день постановлення цього рішення дочка сторін ОСОБА_5 досягнула повноліття.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2009 року, яке набрало законної сили 21 жовтня 2009 року, доповнено рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ѕ з усіх видів доходів з січня 2000 року до досягнення дочкою 23 років, стягнення аліментів за минулий час в сумі 10 тис. грн від ведення підсобного господарства, 37 801 грн 51 коп. неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, 50 тис. грн моральної шкоди.

Зокрема, зазначено - в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача аліментів на утримання дочки в розмірі ѕ усіх видів доходів, починаючи з січня 2000 року до повноліття, та вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ѕ з усіх видів доходів, починаючи з повноліття до досягнення нею 23 річного віку, відмовлено (т. 2, а. с.167-168, 248-251).

19 листопада 2010 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист, справа № 2-617/2009 року, на підставі додаткового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2009 року (т. 3, а. с. 140).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 23 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа, справа № 2-617/2009 року, виданого 19 листопада 2010 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області (т. 3, а. с. 141).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2013 року роз'яснено відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції зміст вказаного вище виконавчого листа за № 2-617/2009 року (т. 3, а. с. 178).

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зобов'язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: ОСОБА_4, відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Вимоги заяви ОСОБА_3 мотивував тим, що у нього відсутня заборгованість перед ОСОБА_4 за аліментними платежами на утримання дочки ОСОБА_6, яка набула повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також інша будь-яка заборгованість перед ОСОБА_4 Вказаний виконавчий лист не відповідає вимогам статті 369 ЦПК України та статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він взагалі не містить переліку дій, які необхідно вчинити державному виконавцю та боржнику або ж обов'язку утриматись від певних дій. Виконавчий лист містить лише перший абзац резолютивної частини рішення суду із зазначенням лише назви справи, а от другого абзацу у якому власне і міститься висновок суду про відмову у всіх позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 виконавчий лист не містить.

На підставі наведеного, уточнивши свої вимоги (т. 3, а. с. 201-203; т. 4, а. с. 96; т. 4, а. с. 141-142), ОСОБА_3 просив суд: визнати виконавчий лист № 2-617/2009, виданий 19 листопада 2010 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на підставі рішення цього ж суду від 02 квітня 2009 року таким, що не підлягає виконанню; зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 усі безпідставно одержані кошти за виконавчим листом № 2-617/2009 в процесі виконавчого провадження.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 березня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано виконавчий лист № 2-617/2009, виданий Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 19 листопада 2010 року на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дочки, стягнення аліментів за минулий час, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та моральної шкоди, таким, що не підлягає виконанню. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції в частині висновків суду про задоволення вимог скарги шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мотивована тим, що виконавчий лист № 2-617/2009 не відповідає вимогам статті 369 ЦПК України, оскільки він не містить переліку дій, які необхідно вчинити, виконавчий лист помилково містить тільки назву справи, в ньому відсутній висновок суду про відмову у задоволенні позовних ОСОБА_4 до ОСОБА_3

Також судом встановлено, що виконавчий лист за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2008 року не видавався, що було підтверджено сторонами по справі, проте у матеріалах справи міститься копія виконавчого листа № 2-2176, виданого на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2005 року, в якому зазначено, що аліменти утримано по ІНФОРМАЦІЯ_2 року у зв'язку з повноліттям дочки ОСОБА_5, заборгованість по аліментам утримано повністю у сумі 2 801 грн 61 коп. (т. 4, а. с. 143-144).

Ухвала суду першої інстанції в частині висновків суду про відмову в задоволенні вимог заяви про зобов'язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 усі безпідставно одержані кошти за виконавчим листом № 2-617/2009 року в процесі виконавчого провадження, мотивована тим, що у судовому засіданні не встановлений розмір коштів, стягнутих за виконавчим листом № 2-617/2009, а при розгляді заяв про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд може лише стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом, але така вимога заявником не ставилася.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про невідповідність виконавчого листа вимогам ЦПК України (1618-15) , що дає правові підстави суду для визнання його таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині ухвала суду першої інстанції сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалася, а тому апеляційним судом не переглядалася.

У липні 2016 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року в частині задоволення вимог заявника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і справу направити на новий розгляд.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_4 посилається на те, що стаття 369 ЦПК України містить чіткий і вичерпний перелік обставин,за яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, однак зазначені судами обставини до такого переліку не відносяться. Під час провадження у справі заявником не надано суду жодних належних і допустимих доказів того, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, а також існування інших обставин, з якими закон пов'язує необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання. Крім того, судами не взято до уваги ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2013 року про роз'яснення змісту спірного виконавчого листа.

Касаційна скарга містить посилання на те, що в апеляційному порядку справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки, в порушення вимог статей 21, 23 ЦПК України, суддя Василишин Л. В., яка розглядала в суді першої інстанції цю справу як суддя Перегінець Л. В., не заявила самовідводу, а заявлений ОСОБА_4 відвід з цього приводу залишився без розгляду.

Сторони у справі правом на подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу не скористалися.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

11 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства засадами судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

На аркушах 109-111 тому 5 справи міститься ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2016 року, якою задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_5 та скасовано ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 березня 2016 року, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд встановив, що заява ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, судом першої інстанції розглянута за участю ОСОБА_4, яка не мала довіреності від дочки ОСОБА_5, якій на той час виповнилось 27 років. За правилами частини 3 статті 199 СК України, в даному випадку представництво батьками інтересів дітей в суді обмежується досягненням дитиною віку 23 років.

ОСОБА_5, на користь якої раніше матір'ю було подано позов про стягнення аліментів у зв'язку із навчанням дочки до досягнення нею віку 23 років, в порушення вимог норм частини 1 статті 34, частини 2 статті 39 ЦПК України, до участі судом не була притягнута і вона не мала можливості в судовому порядку здійснювати захист своїх прав та законних інтересів.

Апеляційний суд Івано-Франківської області при постановленні оскарженої в касаційному порядку ухвали від 21 червня 2016 року про залишення без змін ухвали Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2016 року, не надав належної правової оцінки наведеним вище обставинам про безпідставний розгляд справи судом першої інстанції за заявою особи, яка не мала повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 207 ЦПК України), порушення судом вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України щодо належного вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Як наслідок, апеляційний суд дійшов передчасних висновків про необхідність залишення без змін ухвали міського суду.

За правилами пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, зокрема ОСОБА_5, то оспорювані в касаційному порядку судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Разом з тим, вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 березня 2016 року задоволенню не підлягають, оскільки така ухвала міського суду скасована ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2016 року і нормами ЦПК України (1618-15) не передбачено можливості повторного скасування уже скасованого судового рішення.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) ,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року скасувати, справу передати до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на новий розгляд.

заявник	-	ОСОБА_3,
заінтересовані особи:	-	ОСОБА_4,
	-	відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції,