розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення апеляційного суду Чернівецької області у складі суддів: Савчук М. В., Перепелюк І. Б., Яремка В. В. від 29 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

07 травня 2013 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що 05 грудня 2007 року ОСОБА_6 за договором відновлювальної кредитної лінії отримав від банку кредит в сумі 1 000 000 грн на споживчі потреби із відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 16, 5 % річних, строком до 28 листопада 2017 року.

Також позивач зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між банком з однієї сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з іншої сторони були укладені договори поруки 05 грудня, 24 грудня 2007 року та 25 січня 2010 року відповідно.

Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_6 та відповідачі як поручителі, свої зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року не виконують, у зв'язку з чим, станом на 26 квітня 2013 року існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 251 029 грн 56 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 серпня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Чернівецького обласного управління заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 909 від 05 грудня 2007 року в сумі 1 251 029 грн 56 коп. і 3 441 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору позичальником ОСОБА_6, банк має право вимагати такого виконання від поручителів, у зв'язку із чим заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що надіславши 24 листопада 2011 року на адресу позичальника вимогу про дострокове погашення заборгованості, банк змінив в односторонньому порядку строк виконання зобов'язання, а тому, звернувшись до суду із позовом лише 07 травня 2013 року, пропустив визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителів, у зв'язку із чим, порука ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 припинилась; поручителі не можуть нести між собою солідарну відповідальність, так як з кожним із них укладені окремі договори поруки.

14 липня 2016 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішенням апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення справи судом апеляційної інстанції, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі, незважаючи на пропуск заявником строків апеляційного оскарження та не вирішувалося питання щодо його поновлення; підтвердження настання строків дострокового стягнення заборгованості відсутні, у зв'язку із чим висновок про початок перебігу шестимісячного строку є неправильним; відповідачі вважаються особами, що спільно дали поруку, у зв'язку із чим повинні нести солідарну відповідальність; не враховано рішення суду, яким встановлено відсутність правових підстав для припинення поруки ОСОБА_3 за спірним договором поруки; рештою відповідачів апеляційні скарги не подавалися, при цьому вони не уповноважували ОСОБА_5 діяти від їх імені.

26 серпня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

03 жовтня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 надійшло заперечення, в якому зазначено про те, що рішення апеляційного ухвалено з дотриманням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, у зв'язку із чим, просить касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року справу за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що 05 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 909 зі змінами та доповненнями, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 1 000 000 грн на споживчі потреби зі сплатою процентів в розмірі 16, 5 % річних за користування кредитом на строк до 28 листопада 2017 року (а. с. 6-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, між ПАТ "Державний ощадний банк України" та відповідачами, з кожним окремо, укладені договори поруки від 05 грудня 2007 року, 24 грудня 2007 року та 25 січня 2010 року з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відповідно.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії, утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 26 квітня 2013 року становить 1 251 029 грн 56 коп., з яких 1 000 000 грн - тіло кредиту, 217 687 грн 85 коп. - проценти за користування кредитними коштами та 33 341 грн 71 коп. - пеня за несвоєчасне виконання умов кредитного договору.

Згідно з пунктом 3.3.2 договору відновлювальної кредитної лінії банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами чи комісійними винагородами (у разі їх стягнення згідно з умовами цього договору), а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

24 листопада 2011 року ПАТ "Державний ощадний банк України" направило вимогу про відкликання кредиту, в якій запропоновано погасити заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії перед позивачем у розмірі 1 160 663 грн 46 коп. протягом 30 днів. Дана вимога була отримана 01 грудня 2011 року. Вказана обставина встановлена в мотивувальній частині рішення апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року у справі № 22ц-379/15 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а. с. 134-136).

Розділом 4 укладених між сторонами договорів поруки визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором. Порука припиняється у випадку повного виконання зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії (а. с. 33, 35, 36).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі статтею 558 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України, визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі не встановлення такого строку порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За змістом цієї норми, вимога до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором має бути пред'явлена в судовому порядку протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, якщо кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Умови договору поруки про її дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не означають установлення строку припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому у такому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Апеляційний суд, дійшовши висновку про відмову у позові, визнав встановленими обставини, встановлені рішеннями апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року у справі № 22ц-379/15 та від 17 березня 2016 року у справі № 22ц-255/16. Апеляційний суд визнав встановленими обставини направлення 24 листопада 2011 року банком поручителю ОСОБА_3 вимоги про дострокове виконання протягом 30 днів основного зобов'язання з повернення повної суми кредиту.

Встановивши вказану обставину, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що банком було визначено новий строк виконання основного зобов'язання по сплаті коштів в порядку реалізації ним свого права, визначеного, як статтею 1050 ЦК України, так і пунктом 3.3.2 кредитного договору від 05 грудня 2007 року.

При цьому, початком перебігу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителів судом апеляційної інстанції визначено саме момент направлення банком вищевказаної вимоги.

Однак, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що в матеріалах справи відсутня вимога банку, направлена поручителю ОСОБА_3 та іншим поручителям, а також докази того, що позичальник ОСОБА_6 отримував повідомлення (вимогу) банку про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. Судом не встановлено, чи надсилалась така вимога ПАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_6, оскільки таких даних не містять і судові рішення, на які послався апеляційний суд як на підставу звільнення від доказування визначену частиною третьою статті 61 ЦК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.

В мотивувальній частині рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року, на яке послався суд апеляційної інстанції при вирішенні вказаної справи, відсутні відомості про направлення вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором.

Оскільки висновок про настання строку виконання основного зобов'язання судом апеляційної інстанції зроблено без встановлення на підставі належних доказів тієї обставини, чи вимагав банк від позичальника і поручителів у визначеному умовами укладеного між ними кредитного договору порядку дострокового повернення кредиту та відсотків за його користування, та ці обставини судом не перевірялися, висновок про безпідставність заявлених позовних вимог до поручителів є передчасним та необґрунтованим, у зв'язку із чим, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити наявні у справі докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", ідентифікаційний код: 09356307, судовий збір за перегляд справи в суді касаційної інстанції в сумі по 1376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн 40 коп. з кожного.