розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 червня 2016 року в складі судді Вільямовської Н. О. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року в складі суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Пільщик Л. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Ритуал" Енергодарської міської ради (далі - КП "Ритуал") про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 16 березня 2015 року він обіймав посаду заступника директора КП "Ритуал". Наказами від 21, 22 грудня 2015 року № № 109, 110, 111 йому оголошені догани, а наказом від 22 грудня 2015 року № 91-к його звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Посилаючись на незаконність звільнення, а також на те, що відповідач безпідставно застосував до нього заходи дисциплінарного стягнення, оскільки він сумлінно виконував свої трудові обов'язки, ОСОБА_4 просив на підставі статей 232, 235 КЗпП України визнати незаконними та скасувати вказані накази, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 червня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Ритуал" від 21 грудня 2015 року № 109 "Про винесення догани заступнику директора ОСОБА_4".

Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Ритуал" Енергодарської міської ради від 22 грудня 2015 року № 110 "Про винесення догани".

Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Ритуал" від 22 грудня 2015 року № 111 "Про винесення догани заступнику директора ОСОБА_4".

Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Ритуал" від 22 грудня 2015 року № 91-к про звільнення ОСОБА_4

Поновлено ОСОБА_4 з 22 грудня 2015 року на посаді заступника директора КП "Ритуал".

Стягнуто з КП "Ритуал" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2015 року до 16 червня 2016 року в розмірі 39 229 грн 10 коп. без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не були дотримані вимоги трудового законодавства при притягненні ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та його звільненні.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6, який не брав участі у справі, просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не ґрунтуються на нормах чинного трудового законодавства та не відповідають обставинам справи.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

9 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_4 з 16 березня 2015 року працював на посаді заступника директора КП "Ритуал". Наказами від 21 грудня 2015 року № 109, від 22 грудня 2015 року № № 110, 111 ОСОБА_4 оголошено догани. Наказом від 22 грудня 2015 року № 91-к ОСОБА_4 звільнено з роботи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом від 21 грудня 2015 року № 109 ОСОБА_4 оголошено догану за невиконання заходів, передбачених наказом від 30 липня 2015 року № 68, щодо усунення порушень охорони праці та пожежної безпеки. При цьому вказаний наказ стосувався іншої особи, не стосувався позивача, оскільки наказом від 30 липня 2015 року № 68 було оголошено догану завідуючому кладовищем ОСОБА_7 і саме йому був встановлений строк на усунення порушень охорони праці та пожежної безпеки.

Відповідно до посадової інструкції заступника директора КП "Ритуал", затвердженої наказом директора КП "Ритуал" від 11 серпня 2015 року № 74-ОТ, до посадових обов'язків позивача не входили обов'язки з питань охорони праці та пожежної безпеки. Крім того, мало місце порушення місячного строку з дня виявлення проступку для застосування дисциплінарного стягнення, що є порушенням вимог статті 148 КЗпП України.

Наказом від 21 грудня 2015 року № 110 ОСОБА_4 оголошено догану за самоправне порушення графіка адміністративного правопорушника ОСОБА_8, проте відповідно до посадової інструкції заступника директора КП "Ритуал" до посадових обов'язків позивача не входило додержання графіків адміністративних правопорушників, виходячи з чого порушення такого графіка не може розцінюватися як невиконання позивачем службових обов'язків і, як внаслідок, не може слугувати підставою для застосовування дисциплінарного стягнення. Крім того, мало місце порушення місячного строку з дня виявлення проступку для застосування дисциплінарного стягнення, що є порушенням вимог статті 148 КЗпП України.

Наказом від 22 грудня 2015 року № 111 ОСОБА_4 оголошена догана за невиконання посадових обов'язків, покладених на заступника директора наказом від 27 жовтня 2015 року № 93, щодо ведення діловодства зі звернень громадян, проте відповідно до посадової інструкції заступника директора КП "Ритуал" до посадових обов'язків позивача не входила підготовка відповідей на звернення громадян. Крім того, мало місце порушення місячного строку з дня виявлення проступку для застосування дисциплінарного стягнення, що є порушенням вимог статті 148 КЗпП України.

За приписами статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовується до працівника за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З огляду на наведені норми матеріального права, суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне застосування до позивача дисциплінарних стягнень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Для розірвання трудового договору за підставою, наведеною вище, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Для застосування цієї підстави для розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов'язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання ним обов'язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов'язків, а також за дії, що не пов'язані з виконанням службових обов'язків.

Зі змісту наказу від 22 грудня 2015 року № 91-к убачається, що позивача звільнено з роботи не за вчинення конкретного нового дисциплінарного проступку, а за вчинення тих самих проступків, за які його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказами від 21 грудня 2015 року № 109, від 22 грудня 2015 року № № 110, 111.

Виходячи з положень статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з роботи здійснено з порушенням трудових прав працівника, виходячи з чого останній підлягає поновленню на роботі з 22 грудня 2015 року на посаді заступника директора зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України з урахуванням положень статті 27 Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_6, що його не притягнуто до участі в справі, з огляду на те, що на час видання спірних наказів він був директором підприємства та в майбутньому підприємство може звернутися до нього з позовом, є безпідставним, оскільки таке клопотання було розглянуто та ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 серпня 2016 року відхилено.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.