розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Луцького національного технічного університету на рішення апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Русинчук М. М., Осіпчук В. В., від 14 червня 2016 року,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Луцького національного технічного університету (далі - Луцький НТУ) про визнання незаконним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 1997 року ОСОБА_1 працював у Луцькому НТУ. Наказом ректора Луцького НТУ від 25 листопада 2015 року № 274-07-34 (далі - наказ № 274-07-34) позивачеві оголошено догану за бездіяльність, допущену під час виконання службових обов'язків.

ОСОБА_1 вважав цей наказ незаконним, оскільки в описовій частині наказу не зазначено, який саме дисциплінарний проступок він вчинив, не наведено фактів порушення або невиконання ним, як директором коледжу, посадових обов'язків.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати незаконним і скасувати наказ № 274-07-34, а також стягнути із Луцького НТУ судовий збір.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Рудської С. М. від 22 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем під час виконання своїх обов'язків допущено бездіяльність -зокрема, ним не було вжито належних заходів стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності викладача технічного коледжу Луцького НТУ ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2016 року скасовано, у справі ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ № 274-07-34 про оголошення ОСОБА_1 догани.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що позивачем допущено бездіяльність під час виконання службових обов'язків у листопаді 2014 року - з часу першого звернення матері студента ОСОБА_5, щодо неналежного виконання своїх обов'язків викладача ОСОБА_2 Наказ про оголошення догани позивачеві за бездіяльність, допущену під час виконання службових обов'язків було видано ректором Луцького НТУ 25 листопада 2015 року, тобто після закінчення шести місяців із дня вчинення проступку, що суперечить вимогам частини другої статті 148 КЗпП України.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано також тим, що у наказі не конкретизовано із посиланням на відповідні пункти посадової інструкції, під час виконання яких саме службових обов'язків було допущено бездіяльність, у зв'язку з чим ОСОБА_1 оголошено догану, а також не зазначено дати вчинення дисциплінарного проступку.

1 липня 2016 року Луцький НТУ подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач відповідно до пункту 2.1.13. контракту від 15 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 і Луцьким НТУ, позивач контролює якість роботи викладачів та організовує навчально-виховну роботу в коледжі. Бездіяльність позивача, за яку до нього було вжито заходи дисциплінарної відповідальності, полягала у непритягненні викладача ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, тобто мало місце невиконання ним вимог пункту 6.5. Положення про Луцький НТУ, затвердженого засіданням Вченої ради університету протоколом № 10 від 24 квітня 2008 року (далі - Положення про технічний коледж Луцького НТУ), та пункту 2.1.4. контракту.

Крім того, у касаційній скарзі заявник послався на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги свідчення матері студента ОСОБА_5, яка зазначила, що після письмового звернення зі скаргою до директора коледжу ОСОБА_1 останній не вчинив жодних дій стосовно притягнення викладача до відповідальності, що спонукало її звернутися зі скаргою до управління освіти та у подальшому до Міністерства освіти і науки України в листопаді 2015 року.

Заявник вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

22 серпня 2016 року ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що розділом 6 Положення про технічний коледж Луцького НТУ визначено права та обов'язки директора коледжу. Зокрема, за змістом пункту 6.5. директор коледжу вносить подання ректорові про застосування заходів морального або матеріального заохочення, про притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.

ОСОБА_1, як директор коледжу, не наділений правом застосовувати дисциплінарні стягнення до викладачів коледжу, це прерогатива ректора університету.

27 серпня 2015 року ОСОБА_1 подав на ім'я ректора Луцького НТУ ОСОБА_4 службову записку, в якій повідомив про факт неетичної поведінки викладача ОСОБА_2 стосовно студента ОСОБА_5 і неможливість продовження у зв'язку із цим роботи у навчальному закладі. Зазначену службову записку було зареєстровано як "лист-службову" 27 серпня 2015 року № 342, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної кореспонденції в технічному коледжі Луцького НТУ.

Крім того, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 у межах своїх повноважень вчинив дії стосовно доведення факту неетичної поведінки викладача коледжу ОСОБА_2 до відома ректора університету ОСОБА_4 під час засідання педагогічної ради 31 серпня 2015 року, що підтверджується відповідним протоколом.

Також ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, послався на те, що позивачем допущено бездіяльність під час виконання службових обов'язків у листопаді 2014 року - із часу першого звернення матері студента ОСОБА_5. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про накладення дисциплінарного стягнення на позивача після закінчення шести місяців із дня вчинення проступку, що суперечить вимогам частини другої статті 148 КЗпП України.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ОСОБА_1 із 1997 року працює на посаді директора технічного коледжу Луцького НТУ. 15 листопада 2010 року між ОСОБА_1 і Луцьким НТУ було укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора коледжу з 15 листопада

2010 року по 14 листопада 2017 року (а. с. 16-22).

02 листопада 2015 року на електронну адресу Луцького НТУ за підписом першого заступника Міністра освіти і науки України ОСОБА_6 було надіслано лист щодо надходження на адресу Міністерства освіти і науки України скарги матері студента ОСОБА_5 про систематичне приниження викладачем коледжу ОСОБА_2 честі та гідності студента (а. с. 49). На підставі доповідної записки помічника ректора ОСОБА_7 04 листопада 2015 року ректором Луцького НТУ було видано розпорядження про проведення службового розслідування із цього питання (а. с. 6, 48).

За результатами службового розслідування встановлено, що методист технічного коледжу Луцького НТУ ОСОБА_2 протягом тривалого часу, у тому числі упродовж 2014-2015 навчального року, викладав вищу математику в технічному коледжі Луцького НТУ. Інцидент між викладачем і студентом ОСОБА_5 стався у листопаді 2014 року, зокрема викладач ОСОБА_2 нецензурно образив студента ОСОБА_5, який на той час був неповнолітнім, принижуючи його гідність у присутності групи студентів. Про цей випадок було поінформовано директора коледжу ОСОБА_1, після чого ОСОБА_2 вибачився перед ОСОБА_5 Будь-яких інших заходів дисциплінарного характеру стосовно ОСОБА_2 директор коледжу не вжив.

Наказом № 274-07-34 від 25 листопада 2015 року директору технічного коледжу Луцького НТУ ОСОБА_1 оголошено догану за бездіяльність, допущену під час виконання службових обов'язків (а. с. 5).

Згідно з пунктом 2.1.1. контракту, укладеного між позивачем і відповідачем, ОСОБА_1, як директор технічного коледжу, в межах наданих йому повноважень самостійно вирішує питання діяльності коледжу, за винятком тих, які законодавством або цим контрактом віднесено до компетенції ректора Луцького НТУ, загальних зборів (конференції) трудового колективу Луцького НТУ та коледжу (а. с. 16).

Відповідно до пункту 2.1.4. контракту питання прийняття та звільнення з роботи інших співробітників коледжу (за винятком технічного персоналу), а також застосування щодо них заохочень і стягнень належить до компетенції ректора Луцького НТУ. Директор коледжу подає пропозиції ректору Луцького НТУ щодо прийняття та звільнення з роботи цих працівників, а також щодо застосування до них заохочень та стягнень відповідно до чинного законодавства України.

Розділом 6 Положення про технічний коледж Луцького НТУ визначено права та обов'язки директора коледжу, який за змістом пункту 6.5. вносить подання ректорові про застосування заходів морального або матеріального заохочення, про притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством (а. с. 81-111).

Посилання у касаційній скарзі Луцького НТУ на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків є безпідставними, оскількидиректор коледжу не наділений правом застосування дисциплінарних стягнень до викладачів коледжу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 серпня 2015 року ОСОБА_1 подав на ім'я ректора Луцького НТУ ОСОБА_4 службову записку, в якій повідомив про факт неетичної поведінки викладача ОСОБА_2 стосовно студента ОСОБА_5 і неможливість продовження роботи у зв'язку із цим у навчальному закладі. Зазначену службову записку було зареєстровано як "лист-службову" 27 серпня 2015 року № 342, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної кореспонденції в технічному коледжі Луцького НТУ (а. с. 10).

Крім того, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 у межах своїх повноважень вчинив дії із доведення факту неетичної поведінки викладача коледжу ОСОБА_2 до відома ректора університету ОСОБА_4 під час засідання педагогічної ради 31 серпня 2015 року, що підтверджується відповідним протоколом (а. с. 62).

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани.

Згідно з частиною першої статті - 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до статті 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем допущено бездіяльність під час виконання службових обов'язків у листопаді 2014 року. Проте стягнення до позивача застосовано 25 листопада 2015 року, тобто після закінчення шести місяців із дня вчинення проступку, що суперечить вимогам частини другої статті 148 КЗпП України.

Отже, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.