розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником - ОСОБА_5, на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва у складі судді Селіщевої Л. І., від 1 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області у складі суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В., від 3 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пунктів 4 і 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Миколаївського національного аграрного університету про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на таке.

Він працював у Миколаївському національному аграрному університеті з 2003 року на різних посадах, з 3 листопада 2014 року - на посаді професора кафедри тракторів та сільськогосподарських машин, експлуатації і технічного сервісу, за контрактом зі строком дії до 30 червня 2016 року.

Наказами відповідача від 18 та 25 березня 2015 року він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання трудових обов'язків через не проведення занять зі студентами 14 та 17 березня 2015 року.

23 березня 2015 року відповідач виявив порушення трудової дисципліни позивача, яке полягало у виставленні ним оцінок студентам у відомостях за шість курсових проектів, яких не було в наявності та в оцінюванні курсових робіт лише за їх наявністю, а не за змістом.

Наказом від 17 квітня 2015 року його звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків, за пунктом третім статті 40 КЗпП України.

Позивач зазначав, що накази про застосування до нього дисциплінарних стягнень є незаконними, у зв'язку з тим, що 14 та 17 березня 2015 року заняття не відбулись через неявку студентів, а тому відсутня його вина у не проведенні занять. Він працював добросовісно і не допускав систематичного невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків, тому вважав своє звільнення незаконним. Порушенням його трудових прав відповідач завдав йому моральну шкоду.

Уточнивши вимоги, позивач просив визнати незаконними та скасувати накази від 18 березня та від 25 березня 2015 року про оголошення доган, наказ від 17 квітня 2015 року про звільнення; поновити його на займаній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду 10 тис. грн та витрати на правову допомогу 4 тис. грн.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 внаслідок неодноразового не проведення занять зі студентами за розкладом та у виставлення оцінок за неіснуючі курсові роботи порушив свої трудові обов"язки, організацію освітнього процесу, пункту 5.18 колективного договору щодо сумлінного виконання своїх обов'язків згідно з посадовими інструкціями та не допущення порушень трудової дисципліни та вимоги до науково-педагогічних працівників, що визначені статтею 58 Закону України "Про вищу освіту", зокрема, щодо забезпечення викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми. Крім цього, у діях ОСОБА_4 вбачається порушення пунктів 4.1, 4.2, 4.4-4.6, 4.9 Положення про порядок виконання та рецензування контрольних і курсових робіт (проектів) студентів заочної форми навчання у Миколаївському національному аграрному університеті.

За таких обставин відповідач мав передбачені законодавством підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та дотримався порядку і строків застосування дисциплінарних стягнень, звільнивши позивача за пунктом третім статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання ним без поважних причин покладених на нього обов'язків, оскільки позивач раніше правомірно притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач порушив трудові обов'язки встановлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету, допустив порушення організації освітнього процесу, вимоги до науково - педагогічних працівників шляхом не проведення занять зі студентами у визначений розкладом час та оцінювання курсових проектів, яких не було у наявності.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимог щодо порушення трудових прав, пов'язаних з притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення й задовольнити його позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, які були підставами для накладення дисциплінарних стягнень, не відповідають дійсності, зокрема свідками була підтверджена відсутність студентів на лекціях, які за розкладом мали відбутись 14 та 17 березня 2015 року. Крім того, відповідач порушив строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності оскільки оцінки за курсові роботи були проставлені восени 2014 року, а наказ про застосування дисциплінарного стягнення за цей проступок датований 17 квітня 2015 року. Крім того вказав, що час вчинення ним проступку з приводу оцінювання курсових робіт, передує часу накладення дисциплінарних стягнень за наказами від 18 та 25 березня 2017 року.

В березні 2017 року Миколаївський національний аграрний університет подав заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що доводи позивача зводяться до оцінки доказів по справі, натомість касаційний суд в силу своїх повноважень має перевірити правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а не переоцінювати докази.

Вважає обґрунтованими висновки судів щодо законності накладення на позивача дисциплінарних стягнень у зв'язку з порушенням трудової дисципліни останнім.

Відповідач вказав на недоліки індивідуального плану роботи позивача, порушення ним Положення про рецензування контрольних робіт, курсових проектів студентів-заочників та вимог наказу міністерства освіти України "Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", оскільки шість курсових проектів фактично не були перевірені позивачем, проте студентам виставлені позитивні оцінки. Таке порушення мало триваючий характер, оскільки відповідні екзаменаційні відомості були закриті позивачем лише у березні 2015 року та виявлено роботодавцем ході перевірки 23 березня 2015 року, а тому доводи позивача про пропуск строку накладення дисциплінарного стягнення є необґрунтованими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та судове рішення апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що відповідач мав передбачені законодавством підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та звільнення позивача за пунктом третім статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин покладених на нього обов'язків, оскільки позивач раніше правомірно притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював у Миколаївському національному аграрному університеті з 2003 року на різних посадах, з листопада 2014 року - на посаді професора кафедри тракторів та сільськогосподарських машин, експлуатації і технічного сервісу.

19 червня 2014 року між сторонами був укладений контракт зі строком дії до 30 червня 2016 року, за умовами якого ОСОБА_4 мав виконувати покладені на нього обов'язки, відповідно до законодавства України про працю, Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) , рішень Уряду України, нормативних положень Міністерства освіти і науки України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Статуту університету, Посадових інструкцій працівників університету, Положення "Про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівня акредитації" та цього контракту (п. 1.1 контракту). До його обов'язків входили, зокрема: забезпечення стандарту якості освіти по підготовці фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; розробка і впровадження нових форм, методів і технологій організації навчально-виховного процесу з дисциплін "Теоретична механіка" та "Ремонт машин" та інші обов'язки, що визначені пунктами 3.1-3.4 контракту.

Під час проведення перевірки графіку навчального процесу комісією роботодавця виявлено, що під час заліково-екзаменаційної сесії для студентів заочної форми навчання інженерно-енергетичного факультету, ОСОБА_6 без поважних причин не провів заняття зі студентами, які за розкладом мали відбутись в аудиторії № 102, 14 березня 2015 року - у кількості чотирьох пар, 17 березня 2015 року - у кількості трьох пар.

У своїх письмових поясненнях, не заперечуючи факт не проведення вказаних занять, ОСОБА_6 пояснював його відсутністю студентів.

За вказані проступки наказами відповідача від 18 та 25 березня 2015 року ОСОБА_4 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган за неналежне виконання науково-педагогічним працівником покладених на нього трудових обов'язків.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно із статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Пунктом 3 частини1 статті 40 КЗпП України передбачено, що працівник може бути звільнений з роботи у випадку систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Статтею 58 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники вищого навчального закладу зобов'язані, зокрема забезпечувати викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми за спеціальністю, провадити наукову діяльність (для науково-педагогічних працівників).

Пунктом сімнадцятим Правил внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету, затверджених конференцією трудового колективу університету протоколом №1 від 9 жовтня 2012 року (далі-Правила) передбачено, що усі працівники університету зобов'язані дотримуватись трудової дисципліни - основи порядку в університеті (вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для виконання дорученої справи, своєчасно і сумлінно виконувати розпорядження адміністрації і т.д.).

Пунктом тридцять шостим Правил встановлено, що науково-педагогічним працівникам забороняється змінювати на свій розсуд розклад занять і графіки роботи.

Оскільки ОСОБА_4 шляхом не проведення за розкладом занять із студентами 14 та 17 березня 2015 року не виконав без поважних причин свої трудові обов'язків, передбачені статтею 58Закону України "Про вищу освіту", пунктами сімнадцятим та тридцять шостим Правил внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету, пунктами 1.1, 3.1, 3.4 укладеного між сторонами контракту, тому відповідач правомірно застосував до нього дисциплінарне стягнення у вигляді доган. При цьому відповідач дотримався порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбаченого статтею 149 КЗпП України, оскільки зажадав та отримав від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, ознайомив позивача з відповідними наказами, обравши найменш суворий вид стягнення відповідач враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та обставини, за яких вчинено проступок.

Посилання ОСОБА_4 в позові та в касаційній скарзі на відсутність студентів на заняттях спростовуються письмовими матеріалами справи, зокрема, розкладами занять, витягом з журналу по видачі ключів від аудиторії № 102, рапортом в.о. декана інженерно-енергетичного факультету Горбунової К. М., доповідною запискою начальника навчального відділу Степанової Л. Т., актом щодо проведення ректорської перевірки, послідовними та узгодженими між собою показами допитаних судом свідків. Оцінивши ці докази, суди дійшли вірного висновку про те, що порушення учбового розкладу занять позивач допустив без поважних причин.

23 березня 2015 року роботодавцем виявлено порушення трудової дисципліни ОСОБА_4, що полягало у виставленні ним оцінок студентам у відомостях, закритих у 17 та 23 березня 2015 року, за шість курсових проектів, яких не було, та оцінювання курсових робіт лише за їх наявністю, а не за змістом.

16 квітня 2015 року рішенням профспілкового комітету викладачів та співробітників Миколаївського національного аграрного університету надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем за пунктом третім статті 40 КЗпП України.

Наказом від 17 квітня 2015 року позивач був звільнений з посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків, за пунктом третім статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4.-4-6., 4.9 Положення про порядок виконання та рецензування контрольних і курсових робіт (проектів) ( далі - Положення) студентів заочної форми навчання у Миколаївському національному аграрному університеті,студенти заочної форми навчання повинні виконувати контрольні завдання та курсові роботи (проекти), але не пізніше, ніж за 15 днів до початку сесійного періоду. Завдання для виконання контрольних, чи курсових робіт (проектів) студенти отримують на кафедрах у викладачів, у період проведення настановних лекцій і виконують їх самостійно у міжсесійний період. Методист деканату реєструє їх у "Журналі обліку індивідуальних завдань студентів заочної форми навчання" Форма № Н-7.05, який ведеться з кожної дисципліни. Методист реєструє роботи у порядку їх надходження і на кожній вказує дату отримання, після чого передає контрольні, курсові роботи (проекти) на кафедри матеріально-відповідальній особі під розписку у журналі реєстрації. Матеріально-відповідальна особа кафедри передає контрольні, курсові роботи (проекти) викладачу, який викладає навчальну дисципліну, з якої виконана ця робота. Після перевірки контрольної роботи викладач пише рецензію на бланку (Додаток 1), бланк рецензії як документ строгої звітності вкладається і зберігається в контрольній роботі. Своєчасне виконання контрольних і курсових робіт (проектів), передбачених навчальним планом є підставою для допуску студента до навчально-екзаменаційної сесії.

Встановивши, що у порушення вказаних вимог Положення ОСОБА_4 виставив оцінки шістьом студентам за відсутності курсових проектів, допустив їх навчально-економічної сесії, про що зазначив у відомостях, закритих у березні 2015 року, суди дійшли вірного висновку про невиконання позивачем своїх трудових обов'язків і наявності в його діях складу дисциплінарного проступку.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що заліково-екзаменаційні відомості, які закриті 17 та 23 березня 2015 року, весь час до їх закриття знаходились у позивача, вказане порушення мало триваючий характер, а вчиненням проступку ОСОБА_4, за який його звільнено, слід вважати час закриття заліково-екзаменаційних відомостей. Отже, доводи касаційної скарги про те, що позивач насправді вчинив вказаний проступок восени 2014 року і тому станом на 23 березня 2015 року сплинув передбачений статтею 149 КЗпП України шестимісячний строк накладення на нього дисциплінарного стягнення не ґрунтуються на матеріалах справи.

З огляду на зазначене, безпідставними є і доводи касаційної скарги щодо передування дати вчинення проступку позивачем щодо оцінювання неіснуючих курсових проектів ( 23 березня 2015 року) накладеним на нього дисциплінарним стягненням у вигляді доган ( 14 та 17 березня 2015 року) та відсутності у зв'язку з цим підстав передбачених пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України для його звільнення.

З врахуванням обставин, що встановлені судами та належним чином оцінених доказів, колегія суддів погоджується з висновками судів про порушення позивачем трудових обов'язків встановлених Правилами внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету, порушення організації освітнього процесу, вимог до науково - педагогічних працівників, Положенням про порядок виконання та рецензування контрольних і курсових робіт (проектів) а також умов контракту.

Таким чином до позивача за період роботи до звільнення застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, що свідчить про систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та наявність підстав для звільнення за пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України.

За таких обставин суди правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку, щозвільнення ОСОБА_4 з посади проведено з дотриманням трудового законодавства.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками судів з їх оцінкою.