Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 758/3118/15-ц

провадження № 61-777св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство банк "Контракт",

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року у складі судді Романа О. А. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року у складі суддів Поливач Л. Д., Шахової О. В., Вербової І. М.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства банку "Контракт" (далі - ПАТ банк "Контракт") про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.

Зазначав, що за договором банківського вкладу на вимогу "Зручний Контракт" № 1181/2013 від 18 жовтня 2013 року він передав банку кошти в сумі 900 тис. грн, а банк зобов'язався повернути кошти на його вимогу та сплатити 9 % річних за користування ними. Згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року на його користь за депозитним договором стягнуто кошти в сумі 302 557 грн 63 грн, із яких: 210 тис. грн. - сума вкладу; 14 498 грн 64 коп. - 9 % річних за період з 31 грудня 2013 року по 11 квітня 2014 року; 4 832 грн 88 коп. - 3% річних від простроченої суми за період з 31 грудня 2013 року по 06 жовтня 2014 року; 21 тис. грн. - кошти за статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"; 52 226 грн 11 коп. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції станом на 01 січня 2015 року. Рішення Подільського районного суду та ппеляційного суду м. Києва виконано банком у повному обсязі лише 19 березня 2015 року, а тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, ОСОБА_1 просив стягнути із банку на його користь 59 606 грн 91 коп., із яких: 10 407 грн 90 коп. - 9 % річних за користування коштами за період з 01 січня 2014 року по 18 березня 2015 року; 3 181 грн 44 коп. - 3 % річних від простроченої суми за період з 06 жовтня 2014 року по 18 березня 2015 року; 46 017 грн 57 коп. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01 січня 2014 року по 18 березня 2015 року.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПАТ банк "Контракт" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 109 грн 93 коп., з яких: 58 грн 29 коп. - 9 % річних за користування коштами за період з 12 квітня 2014 року по 18 березня 2015 року; 18 грн 12 коп. - 3 % річних від простроченої суми за період з 07 жовтня 2014 року по 18 березня 2015 року; 1 033 грн 52 коп. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01 січня 2015 року по 18 березня 2015 року. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із розрахунків позивача вбачається заборгованість банку перед ним у розмірі 1 109 грн 93 коп., яка й підлягає стягненню у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язання із повернення вкладу відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно відмовлено ОСОБА_1 у частині позовних вимог, оскільки враховано, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 183 від 06 жовтня 2015 року та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 220 від 10 грудня 2015 року починаючи з 07 жовтня 2015 року в ПАТ банк "Контракт" розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду з цього питання. Згідно частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою скасування оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 вказує те, суд стягнув на його користь грошові кошти у розмірі 1 109 грн 93 коп., які становлять розрахунок боргу за один день прострочення виконання зобов'язання, та безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за увесь період неналежного виконання зобов'язання. Розрахунок суми за один день не є межею заявлених вимог та здійснений ним для полегшення обрахунку заборгованості у цілому. Крім того, суд безпідставно послався на частину п'яту статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ліквідацію банку, оскільки такі обставини не досліджувалися.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ банк "Контракт" зазначає, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 183 від 06 жовтня 2015 року та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 220 від 10 грудня 2015 року починаючи з 07 жовтня 2015 року в ПАТ банк "Контракт" розпочато процедуру ліквідації банку, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним і підлягає застосуванню при вирішенні вказаного спору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 04 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статі 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Таким чином, якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-350цс17 від 12 квітня 2017 року.

Вирішуючи спір по суті, суди не врахували положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) та обставин про те, що запровадження з 07 жовтня 2015 року в ПАТ банк "Контракт" тимчасової адміністрації та початок процедури виведення банку з ринку унеможливлюють стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Крім того, з 11 грудня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ банк "Контракт", тобто до ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.

Згідно частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи неправильне застосування судами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , суд касаційної інстанції в силу вимог частини третьої статті 400 ЦПК України не обмежений доводами касаційної скарги.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень у справі із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства банку "Контракт" про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик