розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у складі судді Щербини С. В.

від 6 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Самчишиної Н. В., Лисенка П. П. від 15 червня 2015 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк") про повернення строкового банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2014 року він уклав договір банківського вкладу "З любов'ю VAB! "Квартальний"" з

ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк", за умовами якого розмістив в банку на вкладному (депозитному) рахунку грошові кошти в сумі 14 тис. доларів США строком до 25 березня 2015 року, з процентною ставкою за вкладом 12 % річних. 26 серпня 2014 року він звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання зазначеного договору, проте депозитний вклад відповідач повернув частково у розмірі 461 доларів 37 центів США, залишок заборгованості склав 13 538 доларів 63 цента США, яку просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу 13 538 доларів 63 цента США, що еквівалентно 313 148 грн 51 коп. Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2 тис. грн та на користь держави судовий збір в сумі 3 131 грн 49 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому порядку звернувся до відповідача із вимогою про повернення суми вкладу, проте відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків щодо повернення суми вкладу та відсотків за ним, чим порушив прийняті на себе договірні зобов'язання.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 червня 2015 року заочне рішення районного суду скасовано в частині стягнення з

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 2 тис. грн. Відмовлено ОСОБА_2 у цій частині позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено понесених ним витрат на правову допомогу, тому рішення районного суду в частині стягнення вказаних витрат є незаконним та необгрунтованим.

7 липня 2015 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М. А.подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неналежним чином та не у повному обсязі встановили обставини справи та не перевірили доводи відповідача про те, що в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію, під час якої не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Крім того, 6 лютого 2015 року тимчасовою адміністрацією ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було виплачено позивачу кошти в межах гарантованої суми відшкодування у розмірі 200 тис. грн.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно зі статтею 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За змістом частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон України), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, частиною першою встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини шостої статті 46 обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою 200 тис. грн.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно із частинами другої, третьої, п'ятої статті 27 Закону України уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Судом установлено, що з 25 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у простій письмовій формі було укладено договір банківського вкладу "З любов'ю VAB! "Квартальний", відповідно до якого позивач розмістив на депозитному рахунку вклад в іноземній валюті в сумі 14 тис. доларів США, терміном до 25 березня

2015 року включно, з нарахуванням 12 % річних на умовах, визначених договором.

26 серпня 2014 року позивач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання вказаного договору та повернення суми вкладу.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідацію банку визначено як процедуру припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відповідно до положень статті 77 цього ж Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону.

Таким чином, стосовно відповідача триває ліквідаційна процедура відповідно до положень Закону.

Статтею 45 Закону визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до вимог статті 48 Закону уповноважена особа Фонду не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення складає перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (статті 49 Закону).

У подальшому протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом у четвергу чергу.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що в межах ліквідаційної процедури банку статусу кредитора набувають дві категорії осіб:

1) фізичні особи-вкладники у межах гарантованої Фондом суми відшкодування;

2) особи, вимоги яких заявлені протягом 30 днів з дня опублікування відомостей (про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду), та які акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

До останніх, за змістом Закону, зокрема статті 52 відносяться в тому числі фізичні особи-вкладники з вимогами у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Таким чином, у випадку якщо вклад перевищує гарантовану суму, у разі ліквідації банку задоволення таких кредиторських вимог здійснюється у черговості, визначеній статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та реалізації майна банку.

З огляду на те, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 20 березня

2015 року розпочато процедуру ліквідації,обставин звернення із вимогами кредитора щодо неповернутої частини вкладу до уповноваженої особи Фонду (ліквідатора) позивачем не доведено, тому позовні вимоги

ОСОБА_2 про стягнення коштів є передчасними та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про повернення банківського вкладу з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 червня 2015 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_2 коштів за договором банківського вкладу - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні цих вимог.

В іншій частині заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 червня 2015 року залишити без змін.