розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" Єрмака ВалеріяОлександровича, в інтересах якого діє Якубовський Олександр Олександрович, на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Лошак О. О. від 4 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Соколовського В. М., Беркій О. Ю., Пнівчук О. В., від 6 жовтня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") про визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненим і звільнення майна з-під обтяження.

Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2013 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та фермерським господарством "Торо" (далі - ФГ "Торо") був укладений кредитний договір на суму 400 тис. грн зі сплатою 21% на рік на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення кредиту 18 грудня 2014 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 19 грудня 2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є нежитлове приміщення, телятник (виробниче приміщення) загальною площею 1 741,5 м-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, Рогатинський район, Івано-Франківська область. Власником заставного майна є позивач ОСОБА_2 У зв'язку із укладенням договору іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано заборону на відчуження вищезазначеного майна. 19 грудня 2013 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за яким ОСОБА_2 поручився перед кредитором за виконання ФГ "Торо" зобов'язань за договором кредиту. Пунктом 1.3 зазначеного договору передбачено, що поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 11 листопада

2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Інвестиційний", відповідно до якого ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок ПАТ "Банк Золоті Ворота" кошти у розмірі 575 744 грн на строк до 13 лютого 2015 року з нарахуванням 21, 5% річних. ФГ "Торо" належним чином не виконувало умови договору щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом внаслідок чого станом на 17 квітня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 536 613 грн 54 коп. Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 3 грудня 2015 року у позові ПАТ "Банк Золоті Ворота" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено у зв'язку із поданням ОСОБА_2 заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у розмірі 536 613 грн 54 коп. у порядку пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати припиненим зобов'язання за іпотечним договором від 19 грудня 2013 року, визнати припиненою іпотеку за цим договором, та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 4 липня 2016 року позов задоволено. Визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_2 за іпотечним договором від 19 грудня 2013 року укладеним між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ОСОБА_2 у зв'язку із подачею ОСОБА_2 заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у розмірі 536 613 грн 54 коп. у порядку пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Визнано припиненою іпотеку та заборону відчуження за іпотечним договором від 19 грудня 2013 року виробничого приміщення загальною площею 1 741,5 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із припиненням зобов'язання ОСОБА_2 у зв'язку з подачею ним заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у розмірі

536 613 грн 54 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для припинення зобов'язань ОСОБА_2 за іпотечним договором та застосування положень статті 601 ЦК України у зв'язку із подачею заяви ОСОБА_2 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у розмірі 536 613 грн 54 коп.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 жовтня

2016 року рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 4 липня 2016 рокузалишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що чинним законодавством не передбачено заборони щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі при ліквідації банку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_2

21 жовтня 2016 року "БанкЗолоті Ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БанкЗолоті Ворота" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що ОСОБА_2 не є боржником в розумінні пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 509, 510 ЦК України, тому припинення зобов'язання ОСОБА_2 зарахуванням зустрічних вимог неможливе.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 19 грудня 2013 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ФГ "Торо" в особі ОСОБА_2 укладено договір на кредитну лінію (відновлювальну). Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати ФГ "Торо" у період з 19 грудня 2013 року по 18 грудня 2014 року кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 400 тис. грн у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строк не пізніше

18 грудня 2014 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 21 % річних на визначених кредитним договором умовах (пункт 1.1 кредитного договору).

Пунктом 3.2. кредитного договору визначено, що за користування кредитом банк нараховує проценти, а позичальник у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії договору, сплачує проценти банку за період з 21 числа попереднього місяця (у місяці надання кредиту - з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день що передує дню повного погашення кредиту).

У зв'язку із невиконанням ФГ "Торо" взятих на себе зобов'язань станом на 17 квітня 2015 року сума простроченого боргу, відсотків та пені по кредиту становить 536 613 грн 54 коп. з яких: заборгованість по кредиту -

400 тис. грн, нараховані відсотки - 73 950 грн 69 коп., пеня - 62 662 грн

У забезпечення виконання кредитного договору, 19 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нерухоме майно - нежитлову будівлю, виробниче приміщення загальною площею

1 741,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, Рогатинський район, Івано-Франківська область.

11 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) "Інвестиційний", у відповідності до якого ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок в ПАТ "Банк Золоті Ворота" грошові кошти у розмірі 575 744 грн на строк до 13 лютого 2015 року під 21,5 % річних.

Після закінчення строку депозитного договору вклад, а також нараховані проценти ОСОБА_2 не повернуто. Заборгованість ПАТ "Банк Золоті Ворота" перед ОСОБА_2 становить 593 643 грн 92 коп.

Постановою Правління Національного Банку України від 31 липня 2014 року № 456 АБ "Банк Золоті Ворота" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

№ 142 від 5 грудня 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Золоті Ворота" та призначено уповноважену особу на ліквідацію акціонерного товариства.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема: зарахуванням (стаття 601 ЦК України).

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін за одночасної наявності трьох умов: вимога про зарахування є зустрічною; вимога є однорідною; строк виконання за зустрічною вимогою або настав, або невстановлений договором, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 46 Закону, в редакції на час подачі позивачем заяви про зарахування однорідних вимог, з дня початку процедури ліквідації банку: забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частини четвертої статті 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України.

Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому статтею 96 вищевказаного Закону. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Цим Законом передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури та не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Відповідно до статті 34 Закону під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

При вирішенні спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог статей, 602 ЦК України (435-15) , статей 92- 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора .

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено статтею 52 Закону, зокрема частиною першою передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року № 6-2047цс16.

Таким чином, даним Законом встановлений певний порядок погашення вимог до банку, який ліквідується, а тому можливе зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на статтю 601 ЦК України призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Вищенаведені обставини дають підстави суду зробити висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" Єрмака ВалеріяОлександровича, в інтересах якого діє Якубовський Олександр Олександрович, задовольнити.