боржник	-	ОСОБА_4,
стягувач	-	Вінницька міська рада,
орган ДВС	-	Замостянський відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (надалі - Замостянський ВДВС)

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Сичука М. М. від 31 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області у складі суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б., від 25 жовтня 2016 року

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (надалі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати дії головного державного виконавця Андрійчука М.О. та начальника Замостянського ВДВС Совика Р. С. незаконними та скасувати винесені ними постанови від 07 червня 2016 року та від 09 червня 2016 року.

Скарга мотивована тим, що постановою начальника Замостянського ВДВС Совика Р. С. від 07 червня 2016 року визнано протиправними дії державного виконавця Андрійчука М. О. та скасовано постанову від 05 травня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області № 127/11595/15-ц від 12 квітня 2016 року про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди по АДРЕСА_1.

Постановою головного державного виконавця Андрійчука М.О. від 09 червня 2016 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області № 127/11595/15-ц від 12 квітня 2016 року.

Вважає такі дії посадових осіб Замостянського ВДВС є незаконними, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статей 18, 75 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакцій, чинній на момент винесення оскаржених постанов ВДВС; надалі - Закон), а саме не містить індивідуального ідентифікаційного номера боржника, а також не містить заходів примусового виконання рішення та особистого зобов'язання боржника вчинити певні дії, а в постанові начальника Замостянського ВДВС Совика Р. С. від 07 червня 2016 року не зазначено мотивів і підстав скасування постанови державного виконавця Андрійчука М.О. від 05 травня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження. Просила скасувати винесені зазначеними посадовими особами Замостянського ВДВС постанови від 07 червня 2016 року та від 09 червня 2016 року.

Також ОСОБА_4 просила поновити строк на оскарження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року поновлено ОСОБА_4 строк на оскарження, у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року є чітким, зрозумілим та має зобов'язальний характер.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, мотивована тим, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, а резолютивна частина рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року містить зобов'язання звільнення земельної ділянки за рахунок боржника та приведення її у придатний для використання стан, що спростовує доводи ОСОБА_4 про відсутність у рішенні суду зобов'язання боржника особисто вчинити певні дії та заходів примусового виконання рішення. Також ОСОБА_4 не доведено, яким чином оскарженими рішеннями посадових осіб органу ВДВС було порушено її права як сторони виконавчого провадження.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_4 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди не надали правової оцінки та не спростували її довід про те, що у виконавчому листі не вказані заходи примусового виконання рішення суду та особисте зобов'язання боржника вчинити дії.

Орган ДВС та стягувач не скористалися правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 січня 2018 року матеріали скарги передано на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону).

Підстави для відмови у відкритті провадження у справі передбачені ст. 26 Закону, зокрема пункт 6 частини 1 цієї статті передбачає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону .

Частина 1 статті 18 Закону містить вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Пунктом третім частини третьої статті 11 Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14).

Судами встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року, яке набрало законної сили 30 листопада 2015 року, задоволено позов Вінницької міської ради. Ухвалено звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0, 0021 га шляхом демонтажу тимчасової споруди, що розташована на ній, за рахунок коштів ОСОБА_4 та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан. На виконання вищевказаного рішення 12 квітня 2016 року видано виконавчий лист, який 18 квітня 2016 року пред'явлено Вінницькою міською радою до виконання.

05 травня 2016 року головним державним виконавцем Замостянського ВДВС Андрійчуком М. О. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав того, що рішення суду не відповідає вимогам статей 32, 75 Закону, а саме: відсутні заходи примусового виконання рішення та особисте зобов'язання боржника вчинити певні дії, а також порушено вимоги п. 3 ч.1 ст. 18 Закону - відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Начальником Замостянського ВДВС Совиком Р. С. проведено перевірку виконавчого провадження та 07 червня 2016 року винесено постанову, якою визнано протиправними дії державного виконавця Андрійчука М. О. про відмову у відкритті виконавчого провадження та скасовано постанову державного виконавця від 05 травня2016 року.

Постановою головного державного виконавця Андрійчука М. О. від 09 червня 2016 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області № 127/11595/15-ц від 12 квітня 2016 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, а резолютивна частина рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року містить зобов'язання звільнення земельної ділянки за рахунок боржника та приведення її у придатний для використання стан, а тому підстав для визнання незаконними дій посадових осіб органу ДВС та скасування винесених ними постанов від 07 червня 2016 року та від 09 червня 2016 року не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.