відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у

місті Одесі на рішення судді Біляївського районного суду Одеської області

Галич О. П. від 10 березня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Станкевича В. А.,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 13 червня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Володимирвоича із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі про встановлення факту проживання однією сімєю та зобов'язання виплатити одноразову допомогу на сімю.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року на

товаристві з обмеженою відповідальністю "Союз" (далі - ТОВ "Союз") стався нещасний випадок, внаслідок чого її колишній чоловік -

ОСОБА_3 помер. Шлюб укладений між нею та ОСОБА_3 рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня

2013 року розірвано. За час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

17 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі за призначенням одноразової страхової виплати на сімю, одноразової страхової виплати на утриманців, щомісячних страхових виплат.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі від 27 березня 2014 року № 1529/1960/1960/3 ОСОБА_3, ОСОБА_2 призначені щомісячні страхові виплати у сумі 375 грн 63 коп. кожному, у тому числі ОСОБА_1 у зв'язку з доглядом дитини до досягнення нею восьмирічного віку.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі від 27 березня 2014 року № 1529/1960/1960/2 ОСОБА_3, ОСОБА_2 призначена одноразова допомога сімї та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого у сумі 18 030 грн 24 коп. кожному, у тому числі ОСОБА_1 у зв'язку з доглядом за сином до досягнення ним восьмирічного віку.

У розгляді питання про призначення одноразової страхової виплати на сім'ю відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі відмовило та роз'яснило, що для отримання одноразової допомоги необхідно надати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю батька з дітьми.

ОСОБА_1 вказувала, що діти померлого належать до сім'ї свого батька. На підставі виконавчого листа ОСОБА_3 сплачував аліменти на утримання дітей. Іншої сімї у нього не було. Таким чином, діти мають право на отримання одноразової страхової виплати на сім'ю у зв'язку з загибеллю батька на виробництві.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі виплатити одноразову допомогу на сімю у розмірі 90 151 грн 20 коп.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сімєю ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 року внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, який стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року на ТОВ "Союз", з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобовязано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі виплатити одноразову допомогу на сімю у розмірі 90 151 грн

20 коп. на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що діти померлого

ОСОБА_3 належать до сімї свого батька, та іншої сімї у нього не було. Таким чином, діти мають право на отримання одноразової страхової виплати на сімю у звязку з загибеллю батька на виробництві.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року апеляційну скаргу представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі ОСОБА_8 задоволено частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня

2016 року в частині зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі виплатити одноразову допомогу на сім'ю у розмірі 90 151 грн20 коп. на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України у місті Одесі виплатити одноразову допомогу на сім'ю у розмірі 90 151 грн 20 коп. на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивоване тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі не встановлено факт проживання дітей однією сімєю з ОСОБА_3

У частині задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_3 із неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

06 серпня 2016 року представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі - ОСОБА_9 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі посилається на те, що постановою від

27 березня 2014 року за № 1529/1960/1960/2 відділення Фонду призначило одноразову допомогу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі однорічного заробітку померлого кожному у сумі - 18 030 грн 24 коп. на підставі пункту 7 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції станом на 17 березня 2013 року.

Постановою відділення Фонду у місті Одесі від 27 березня 2014 року за № 1529/1960/1960/3 ОСОБА_3, ОСОБА_2 призначено щомісячні страхові виплати у сумі 375 грн 63 коп. кожному, в тому числі і ОСОБА_1 у звязку з доглядом за дитиною до досягнення нею восьмирічного віку.

Одноразова допомога на сімю померлого в розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого не призначалася у зв'язку з тим, що шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розірвано на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2013 року, і з того часу вони не проживали разом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 січня 2018 року касаційна скарга передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року на ТОВ "Союз" стався нещасний випадок, внаслідок чого ОСОБА_3 загинув.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано рішенням Біляївського районного суд Одеської області від 14 травня 2013 року. Рішення вступило в законну силу 24 травня 2013 року.

За час перебування в шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилися діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса від 27 березня 2014 року № 1529/1960/1960/3 призначені щомісячні страхові виплати в сумі 375 грн 63 коп. кожному, у тому числі позивачці у зв'язку з доглядом дитини до досягнення нею восьмирічного віку.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса від 27 березня 2014 року № 1529/1960/1960/2 призначена одноразова допомога сім'ї та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого, у сумі 18 030 грн 24 коп. кожному, у тому числі позивачці у зв'язку з доглядом за сином до досягнення ним восьмирічного віку.

Однак, у виплаті позивачці одноразової допомоги на сім'ю відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса відмовило та роз'яснило, що для її отримання необхідно надати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю батька з дітьми.

Відповідно до пункту 7 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на час події) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на час події) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Частиною першою статті 3 ЦПК України (в редакції 204 року) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 10 ЦПК України в редакції 2004 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2013 року (а. с. 28).

Подружжя спільно не проживало. Неповнолітні діти проживали з матірю - ОСОБА_1 окремо від батька.

Статтею 3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Під час розгляду справи позивачкою не надано до суду доказів ведення спільного побуту із загиблим ОСОБА_10

Членів сімї повязують взаємні права та обовязки. Ця ознака є найбільш вагомою для юридичного визначення поняття сімї.

За змістом частини другої статті 256 ЦПК України (в редакції 2004 року) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи, що шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний, та діти не проживали разом із з батьком, у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі не було законних підстав призначати одноразову допомогу на сім'ю.

Таким чином, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю є незаконними.

Є незаконним рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні її позову про зобовязання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі виплатити одноразову допомогу на сімю, оскільки відмовляючи в позові в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розгляд вказаних вимог в суді є передчасним з огляду на можливість для позивача звернутися до Фонду з рішенням суду про встановлення факту спільного проживання.

Враховуючи те, що в задоволенні позову про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 відмовлено, з цих підстав має бути відмовлено їй в задоволенні позовних вимог про зобовязання сплатити одноразову допомогу на сімю, оскільки такі вимоги є похідними від встановлення факту проживання однією сімєю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного висновку про задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сімєю, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягають скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також підлягає скасуванню рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобовязання вчинити певні дії, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих позовних вимог з інших підстав.

Згідно положень частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, оскільки по справі ухвалено нове рішення про відмову в позові, судові витрати, понесені відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі, за подання апеляційної скарги в розмірі 991 грн 66 коп. та за подання касаційної скарги в розмірі 1 081 грн 81 коп., а всього - 2 073 грн 47 коп., які документально підтверджені, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі про встановлення факту проживання однією сімєю скасувати.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі про зобов'язання виплатити одноразову допомогу на сімю скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі про встановлення факту проживання однією сімєю, зобов'язати виплатити одноразову допомогу на сімю відмовити.

Компенсувати за рахунок держави відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одесі понесені ним та документально підтверджені судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 991 грн 66 коп. та за подання касаційної скарги в розмірі 1 081 грн 81 коп., а всього - 2 073 грн 47 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.